Про сповідь і Причастя у період послаблення карантину

Дорогі браття і сестри! З того часу, як навесні цього року розпочався карантин, ми закликали вірян утриматися від частого відвідування таїнства сповіді. Від того часу і дотепер ми намагаємося застосувати підхід, який є практикою православних церков грецької традиції, а в наших умовах це є ще й наближенням до практики давньої Церкви.

Священники у нашому соборі приймають сповідь:

  • субота: 8:00-9:00, 17:00-19:00;
  • понеділок-п’ятниця після вечірні (початок о 17:00);
  • вівторок- п’ятниця: 10:00-16:30.

По неділях і на великі свята вранці сповідь не проводиться!

До Святого Причастя запрошуються усі православні християни, які мають намір причаститися, усвідомлюють велич таїнства, не є відлученими від Церкви, були відносно нещодавно на сповіді та не скоїли після того тяжкого гріха. Ті, хто не був на сповіді рік чи більше або скоїв тяжкий гріх, мають спочатку обов’язково сповідатися, і вже потім причащатися. Повсякденні, не смертні гріхи не є перешкодою для прийняття Святих Таїн; заради їх прощення треба каятися у своєму серці, усіх прощати, попросити прощення у тих, перед ким завинив, та виправляти життя.

Причащатися радимо частіше, а сповідатися – по мірі потреби.

Пояснення такої практики наводимо нижче, у вижимках зі статті протоієрея Андрія Дудченка, яка готується до друку у найближчому випуску “Трудів Київської Духовної Академії”.

Continue reading

Піст: як будемо каятися?

Настав Великий піст – час, коли багато православних згадують про те, що вони християни, а раз так – ідуть до сповіді. Навантаження на священиків у ці дні, як правило, зростає колосально й особливо збільшується на Страсній седмиці. Чого тільки не доводиться вислухувати духовенству в ці дні!

Для одних сповідь – проста формальність, вони знають, що раз на рік її треба проходити, і не надто переймаються тим, щоб покаяння виражалося в самому житті, а не тільки в словах. ?Пробитися? до душі таких людей буває дуже важко. Людина впевнена, що робить все правильно, ?як належить?, а виходить, і благовоління Бога їй як би ?гарантоване?. Такі, що сповідаються найчастіше промовляють шаблонний набір фраз: ?грішна всім: словом, ділом, помислом?, а як почнеш розпитувати докладніше, то виявляється, що ніяких реальних гріхів за собою людина не бачить. А якщо й називає щось, то починає з порушення посту, сидіння перед телевізором, використання косметики чи носіння штанів (жінки), тобто гріхів, м?яко кажучи, другорядних, якщо взагалі гріхів. Чи не провина в цьому почасти численних ?посібників? для підготовки до сповіді з переліками гріхів? Адже Богу потрібен не звіт про кожний неправильний крок, а поворот на путь, що веде у вірному напрямку. А якщо дійсно згрішиш, а не пчихнеш не в ту сторону, то не забудеш гріха, поки не зживеш його покаянням.

Continue reading