Різдво Христове за новим календарем

Вітаємо всіх, хто цього року святкує Різдво Христове за новим календарем і запрошуємо на святкові богослужіння 25 грудня:

7:30 рання Божественна літургія;
9:00 пізня Божественна літургія архієрейським чином.

Фото Максима Сидоренка.

Священний Синод Православної Церкви України рішенням 19 від 18 жовтня 2022 року дозволив там, де для цього існують пастирські обставини та засвідчується бажання вірних, як виключення за рішенням настоятеля та громади 25 грудня 2022 р. звершити богослужіння за чином свята Різдва Христового.

У разі звершення такого богослужіння його учасники в цей день звільняються від обмежень посту.

Онлайн опитування у парафіяльній групі нашого собору виявило, що 80% з парафіян, які взяли участь в опитуванні, вже готові повністю перейти на вірний (виправлений) календар, ще 15% готові святкувати Різдво Христове цього року 25 грудня, але повністю перейти на новий календар поки не готові, і тільки 5% воліють залишатися на старому календарі.

З благословення митрополита Переяславського і Вишневського Олександра та відповідно до рішення Парафіяльної ради собору на чолі з Ігорем Лисовим богослужіння Різдва Христового цього року в нашому соборі будуть завершуватися двічі: за новим і за старим календарями (25 грудня та 7 січня відповідно).

14 thoughts on “Різдво Христове за новим календарем

  1. Вітаємо священників Вашого храму з переходом святкування різдва Христового на нову дату 25 грудня. . Тепер святкуємо разом із Вселенським православним патріархатом. Особливе вітання і побажання здоров’я Андрію Дудченку від лікарів Інституту хірургії імені Шалімова

  2. Дякую за таку чудову новину!!!!Христос народився!!!Славімо Його!!!

  3. Дивна ситуація. Я регулярно відвідую богослужіння у Спасо-Преображенському соборі від його побудови, але про опитування дізнався лише з цієї публікації. Така організація дослідження парафіяльної думки нагадала мені сумнозвісну ситуацію в РПЦвУ, де “усі парафіяни проти автокефалії”, але я не знаю жодної людини, у якої хто-небудь питав про ії ставлення до автокефалії.
    З іншого боку, коли Владика Олександр у 2014 році дійсно цікавився думкою парафіян щодо відкритого листа московському патріарху, то він просто звернувся до них під час недільноі Літургії.
    Щодо календарного питання.
    Наскільки мені відомо, наразі у православному світі використовуються три варіанти церковного календаря.
    1. Перехідні і неперехідні свята святкуються за Юліанським календарем – це той віріант, який використовує наша Помісна Церква, а також інші п’ять Помісних Церков і гора Афон.
    2. Перехідні свята святкуються за Юліанським календарем, а неперехідні – за Новоюліанським календарем. Це той віріант, який використовуть інші дев’ять Помісних Церков.
    3. Перехідні і неперехідні свята святкуються за Григоріанським календарем – це той віріант, який використовує автономна Фінляндська православна церква.
    У рішенні Священного Синоду ПЦУ жодним чином не згадується про зміни у святкуванні інших свят, крім Різдва Христового. Таким чином, створюється четвертий варіант церковного календаря – усі перехідні і неперехідні свята, крім Різдва Христового, святкуються за Юліанським календарем, а Різдво Христове святкується за Новоюліанським календарем.
    Чи я чогось не зрозумів?
    Також є питання щодо “звільнення учасників богослужіння в цей день від обмежень посту”. Піст припиняється на один день, а з 26 грудня знову відновлюється? А якщо не відновлюється, то чому учасників богослужіння не закликали розпочати піст 15 листопада?
    І, нарешті, у рішенні Священного Синоду ПЦУ зазначено: “Там, де для цього існують пастирські обставини та засвідчується бажання вірних, як виключення дозволити за рішенням настоятеля та громади 25 грудня 2022 р. звершити богослужіння за чином свята Різдва Христового з подальшим поданням через єпархіальні управління до Київської Митрополії письмової інформації про число учасників такого богослужіння.” Тобто моя поява 25 грудня на богослужінні у Спасо-Преображенському соборі автоматично зараховує мене до “бажаючих вірних”. Дякувати Богові, я вчасно зайшов на цей сайт, тому 25 грудня я навіть наближатися до Спасо-Преображенського собору не буду.
    Чи прийнятне таке “голосування ногами”, коли людина змушена не йти на недільну службу Божу?
    Неприємно дивує також той факт, що календарне питання зводиться виключно до дати святкування Різдва Христового. При цьому зовсім не згадується фактичне знищення Петрівського посту при святкуванні перехідних свят за Юліанським календарем, а неперехідних – за Новоюліанським календарем.
    А може “бажаючих вірних” піст взагалі не цікавить? Дуже не хочеться у це вірити.
    Для мене особисто календарне питання не викликає складнощів. Я чудово розумію, звідки з’явилася помилка у 13 діб. Для ії виправлення не треба вигадувати нічого нового, механізм коригування був створений разом з Юліанським календарем – високосні роки. Досить виключити з церковного календаря високосні роки – і вже у 2045 році Різдво Христове буде 1 січня, а у 2073 році 25 грудня. Все. Помилка виправлена штатним, а не штучним способом.
    Але навіть для штатного виправлення помилки необхідно мати консенсус серед вірних. Інакше отримаємо тільки зайве розділення.
    Спроба прискорити виправлення помилки “вольовим рішенням” в Україні створює непереборну перепону для об’єднання православних вірних. Цей факт неможливо заперечити – я сам у разі реалізації в ПЦУ “вольового рішення календаного питання” на безальтернативній основі буду змушений перейти в РПЦвУ. Дуже прикро писати про це.

    • Шановний Олександре,
      Давно відвідуючи Спасо-Преображенськмй собор, Ви могли долучитися до онлайн-групи нашої парафії та взяти участь в опитуванні. Розумію, що дане опитування не є вичерпним, але переконаний, що воно показує об’єктивну тенденцію. Крім того, опитування парафіян під час недільного богослужіння, особливо зараз, у часи війни, також не є вичерпним, адже багато хто з наших парафіян зараз тимчасово перебувають закордоном (і вони якраз можуть взяти участь у опитуванні онлайн).
      Запропонований Вами спосіб корекції календаря, на мій особистий погляд, є надто складним для рецепції церковним суспільством, адже тоді дати всіх свят будуть кожні 4 роки зміщуватися на один день відносно григоріанського календаря. Краще зробити корекцію один раз, як це зробити ті Православні Церкви, які прийняли новоюліанський календар.
      Якщо календарне питання для Вас особисто є приводом перейти до московського патріархату – це дуже прикро, але Ви є вільна людина і можете самостійно приймати рішення щодо себе. Не треба тільки шантажувати цим інших.
      Питання про пости взагалі другорядне, адже з плином століть кількість постів у візантійській традиції сильно змінювалася. Різдвяний піст спочатку тривав п’ять днів. Ця традиція може змінюватися і сьогодні.
      З повагою, священник Андрій

      • А який тепер Різдвяний піст? З 28 листопада по 24 грудня? Всі інші свята поки не переносяться?

        • Ми поки ще не переходимо на новий календар. Всі інші свята не переносяться, тобто, правильніше сказати, залишаються зміщеними на +13 днів.

    • Дуже шкода. Росія вбиває українських громадян, як можна переходити до російського патріархату…

      • Дійсно, дуже шкода. Але що залишається робити тим вірним, для яких питання посту не другорядне? Чи є у них інший вибір? Ходити у храм тільки від неділі про митаря і фарисея до неділі усіх святих, а решту року молитись вдома?

        • А такі віряни можуть постувати хоч увесь рік. Ніхто ж не забороняє постувати в свій графік.

  4. Так, дійсно, якщо в Україні не залишиться взагалі православних храмів з нереформованим календарем, то вірні так і будуть чинити – жити за традиційним календарем з повноцінним Петрівським постом, а у храм ходити заради Таїнств, адже ми всі розуміємо, що поза Церквою немає спасіння. Але у такий ситуації не буде місця для миру у серці людини, такі віряни відчуватимуть себе вигнанцями у Помісній Церкві своєї Батьківщини. І сприяття священників як пастирів стане практично неможливим, натомість священники будуть сприйматися як певна функція. І ця прірва у відношеннях буде тільки поглиблюватись, адже віряни розумітимуть, що єпископат свідомо і навмисно поставив їх у таке становище, тому що календарна реформа не є вимушеним кроком.
    То чи варта легітимізація новорічного застілля (давайте зізнаємось про справжні мотиви календарної реформи) таких наслідків? Невже сторіччя після запровадження календарної реформи у інших Помісних Церквах нічому не навчило? І чи не доведеться за прикладом Польської Церкви потім відміняти календарну реформу?

  5. Звісно, було б добре усім перейти на Новоюліанський календар, це могло б усунути усі питання і бути разом із більшістю православних. Але! Але існує велика кількість людей, які ставлять ці питання вище за мир, спокій і любов один до одного і до Бога. Таких “принципових” людей можна використати, щоб далі знищувати Україну. М’який, поступовий перехід має зменшити виклики.

    • Соня, з усього православного світу на Новоюліанський (точніше – на Григоріанський) календар перейшла тільки автономна Фінляндська православна церква. До її складу, за даними Вікіпедії, входять 140 парафій, 58311 вірних. Погодьтеся, це ніяк не можна вважати більшістю православних. Є ще дев’ять Помісних Церков, які і досі перебувають “на роздоріжжі” – частину року живуть за Новоюліанським календарем, а решту року живуть за Юліанським календарем. Це близько 46 мільйонів вірних. За Юліанським календарем живуть близько 130 мільйонів вірних. То про яку “більшість” йде мова?
      Щодо миру, спокою і любові один до одного і до Бога. Задля збереження таких цінностей треба взагалі уникати ситуацій, які можуть їм загрожувати. І тим більше не створювати їх з власної ініціативи.
      І, нарешті, про “принциповість”. Принципових людей взагалі важко використовувати, адже вони мають тверду власну обгрунтовану позицію. Значно легше використовувати людей, які не звикли до глибокого аналізу питання, натомість керуються думкою більшості (справжньої чи удаваної).

  6. Слава Ісусу Христу!
    Відбувся Архієрейський Собор ПЦУ, а Постанова Собору “Про врегулювання календарного питання в Православній Церкві України” має безпосереднє відношення до теми нашого обговорення.
    На жаль (принаймні, для мене і близьких мені людей), найгірші прогнози стали реальністю. Ніякого “четвертого варіанту” церковного календаря ніхто не збирався створювати, натомість наша Церква доєдналася до тих Помісних Церков, які і досі перебувають “на роздоріжжі”, намагаючись сумістити несумісне – два різних календаря протягом одного року. Зважаючи на темпи вірішення календарної проблеми, можна зробити висновок про невідкладність питання. Втім, реально проблема має загостритись лише у 2100 році. І то за умови, що до того її не вирішать іншим способом. Цікаво, хто з учасників Собору сподівається дожити до 2100 року?
    Викликає подив те, що у ЗМІ обговорюють лише дату святкування Різдва, календарні традиції та інші другорядні питання, ігноруючи найважливіше – повне знищення Петрівського посту вже у 2024 році! Навіть якщо питання посту для певних людей другорядне, то хоч згадати про це варто чи ні? Особисто я жодної згадки поки що не бачив.
    Згідно Постанови Собору, У 2024 році Православна Церква України святкуватиме пам’ять апостолів Петра і Павла 29 червня. Тобто напередодні неділі Всіх Святих. Таким чином, Петрівський піст завершується на два дні раніше свого початку. Крім мене, ніхто цьго не помітив? Чи помітив єдиний архієрей і тому проголосував проти календарної реформи?
    У демократичному суспільстві прийнято важливі зміни приймати більшістю у дві третини голосів. І ця норма була дотримана у Постанові №52 Священного Синоду ПЦУ від 02.02.2023 «Про порядок надання благословення парафіям та монастирям Православної Церкви України на використання новоюліанського календаря» – рішення про календарну реформу мало бути підтриманим не менше, ніж двома третинами членів відповідної громади. Натомість Постанова Архієрейського Собору вимагає більшості у дві третини голосів не для прийняття зміни календаря, а для збереження status quo. Тепер громаду змушують переходити на змішаний юліансько-новоюліанський календар навіть у тому випадку, коли більшість громади виступає за збереження традиційного календаря.
    Наслідки такого рішення Архієрейського Собору досить очевидні.
    По-перше, створюється непереборна перепона для об’єднання православних України. Це легко побачити на прикладі Києво-Печерської Лаври.
    До Постанови Собору для насельників Лаври перехід у ПЦУ означав лише остаточний розрив з МП і можливість (саме можливість, а не обов’язок) звершення богослужінь українською мовою. Тепер до цьго додається обов’язок (саме обов’язок, а не можливість) відмови від Петрівського посту вже у 2024 році. Адже у насельників монастиря немає вибору раціону, вони змушені їсти те, що подають у братській трапезній. Чи можуть погодитись на це люди, які самі обрали подвиг посиленого посту і молитви? Думаю, що ні. Погодитись можуть ті, хто прийшов у Лавру заради вирішення житлової проблеми, якщо такі є серед насельників.
    По-друге, створюється розділення у родинах. Як можна сумістити два календаря на одній кухні або за одним святковим столом, якщо пости не співпадають?
    І найголовнішне – це втрата довіри вірян до архиєреїв. Неможливо повністю довіряти людям, які прийняли без найменшої необхідності настільки невдале, на мою думку, рішення, та ще й в умовах війни.

  7. Слава Ісусу Христу!
    Цікаві речі витікають з аналізу Постанови Архієрейського Собор ПЦУ “Про врегулювання календарного питання в Православній Церкві України”.
    Зокрема, звернімо увагу на п’ятий абзац. Цитую повністю:
    “Традиція використання Православною Церквою юліанського календаря не має сакрального значення, сам цей календар має світське походження та був прийнятий Церквою в силу того, що це був календар, за яким велося літочислення у Римській імперії, і це був найкращий календар на той час. Втім, поступове накопичення в юліанському календарі розходження між реальними астрономічними подіями та календарними датами призводить до того, що святкування всіх неперехідних свят церковного року поступово зсуваються вперед, так що з плином часу, наприклад, свято Різдва Христового буде припадати на час приготування до Великого посту і навіть на сам піст, що є абсурдним.”
    І ніхто з авторів Постанови не помітив, що наведена ситуація абсолютно неможлива за умови традиційного використання юліанського календаря, адже і перехідні, і неперехідні свята святкуються за одним кадендарем, ніякого додаткового часового зсуву між ними з плином часу не відбувається. Як не відбулося донині з 1582 року. За цей час астрономічна помилка юліанського календаря збільшилась на три доби, але свято Різдва Христового не наблизилось до Великого посту навіть на добу. Усе дуже просто: за юліанським календарем дати перехідних свят повторюються кожні 532 роки, а дати неперехідних свят просто не змінюються.
    Натомість ситуація, описана у п’ятому абзаці Постанови, неминуче відбудеться саме за умови прийняття календарної реформи, коли перехідні свята, як і раніше, святкуватимуться за юліанським календарем, а неперехідні свята святкуватимуться за новоюліанським календарем. І відставання юліанського календаря від новоюліанського (1 доба за 128 років, а точніше – 7 діб за 900 років) на поточний момент уже призвело до часового зсуву між перехідними і неперехідними святами у 13 діб. І цей зсув буде збільшуватись – після 28 лютого 2100 року за юліанським календарем настане 29 лютого 2100 року, а за новоюліанським календарем – 1 березня 2100 року, відтоді часовий зсув становитиме 14 діб. Аналогічна ситуація відбудеться у 2200 і 2300 роках, з 1 березня 2300 року часовий зсув становитиме 16 діб. Відповідно найпізніша можлива дата Пасхи буде не 8 травня, як у нінішній час, а 11 травня.
    Легко підрахувати, що таким чином у 31612 році Пасха співпаде з Різдвом Христовим, тобто настане 25 грудня, при цьому Різдвяний піст співпаде з Великим постом. А у 31859 році Пасха настане 26 грудня, відповідно Різдво Христове співпаде з Великою Суботою. Таким чином, трапиться згадуваний у Постанові Архієрейського Собору абсурд, але саме за умови прийняття календарної реформи у затвердженому Собором вигляді.
    Але є і “хороша новина”. 1 березня 47200 року часовий зсув становитиме 365 діб, таким чином 1 січня 47201 року за новоюліанським календарем співпаде з 1 січня 47200 року за юліанським календарем. “Гармонія дат” триватиме лише до кінця лютого, адже за за юліанським календарем 47200 рік – високосний…

Залишити коментар до протоієрей Андрій Дудченко Скасувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *