Дванадцять років тому, напередодні свята Покрови Божої Матері 2010 року, наш собор був освячений Блаженнішим Митрополитом Володимиром. Запрошуємо парафіян та гостей на спільне богослужіння та молитву за Україну та за скорішу перемогу і відновлення мирного життя перед іконою святителя Спиридона Тримифунтського, яку Голова Парафіяльної ради Ігор Лисов придбав для собору на Святій Горі Афон. Початок святкової Божественної літургії 14 жовтня о 9:00.
Минулого тижня митрополит Переяславський і Вишневський Олександр та Ігор Лисов здійснили паломництво на Святу Гору Афон. Відвідали монастирі Ксенофонт, Ватопед, Дохіар, Іверон та інші. Під час цього паломництва ктитор нашого собору придбав для храму написану на Афоні ікону святителя Спиридона Тримифунтського – широко відомого та шанованого в давній Церкві учасника Першого Вселенського Собору, сучасника святителя Миколая Чудотворця.
До висвячення у священний сан святий Спиридон був пастухом на Кіпрі, мав дружину та дітей. Всі свої прибутки він віддавав на потреби ближніх та чужинців, за що Господь нагородив його даром чудотворення: він зціляв невиліковно хворих та виганяв бісів. Після смерті дружини, в царювання імператора Костянтина Великого (306–337), його хиротонізували на єпископа Кіпрського міста Тримифунта. В сані єпископа святитель не змінив свого образу життя, поєднавши пастирське служіння з ділами милосердя.
Під час проведення у 325 р. Першого Вселенського собору проста промова святителя Спиридона явила всім неміч людської мудрості перед Премудрістю Божою: “Слухай, філософе, що я буду говорити тобі: ми віруємо, що Всемогутній Бог з нічого створив Своїм Словом і Духом небо, землю, людину та весь видимий і невидимий світ. Слово це є Син Божий, Який зійшов заради наших гріхів на землю, народився від Діви, жив з людьми, постраждав, помер заради нашого спасіння та потім воскрес, відкупивши Своїми стражданнями первородний гріх, і воскресив із Собою людський рід. Ми віруємо, що Він єдиносущний та рівнославимий з Отцем, і віруємо в це без будь-яких лукавих домислів, бо таїну цю осягнути людським розумом неможливо”.
На цьому ж Соборі святитель Спиридон явив проти аріан, які заперечували божественність Ісуса Христа, доказ єдності у Святій Трійці. Він взяв в руки цеглину та стиснув її: одразу ж з неї піднявся догори вогонь, вода потекла донизу, а глина залишилася в руках. “Ось три стихії, а цеглина одна, – сказав тоді святитель Спиридон, – так і у Святій Трійці – Три Особи, а Божество Єдине”.
Святитель з великою любов’ю піклувався про свою паству. За його молитвою посуха змінювалась рясним животворящим дощем, а безперервні дощі — вітром, зцілювались хворі, виганялися демони. Одного разу до нього прийшла жінка з мертвою дитиною на руках, просячи заступництва святого. По своїй молитві, він вернув малятко до життя, побачивши це мати дитини померла в ту ж хвилину, і святий також зцілив її.
Господь відкрив святителю наближення його кончини. Останні слова святого були про любов до Бога та ближніх. Близько 348 року під час молитви святитель Спиридон представився до Господа. Тіло було віднайденне нетлінним. Поховали його в храмі на честь святих апостолів в м. Тримифунті. В середині VII століття нетлінні мощі святителя перенесли в Константинополь, а в 1453 році — на острів Керкіра (Корфу) в Іонічному морі.