Богослужіння Великої Суботи: Єрусалимська утреня і Божественна літургія

“Ця субота є благословенна, у ній Христос, заснувши, воскресне триденний”, – співаємо за богослужінням у Велику Суботу. Займаючи місце посередині між Хрестом та Воскресінням, Велика Субота є унікальним днем церковного року, коли плач перетворюється на радість. Це єдина субота протягом усього року, яка є днем суворого посту: літургія (св. Василія Великого) цього дня за уставом мала би відправлятися ввечері. У тематиці цього дня поєднуються найглибше умалення Сина Божого, що “навіть до аду зійшов” у пошуках загиблого Адама, та початок перемоги над адом і смертю.

Богослужінння буде транслюватися онлайн тут на нашому сайті, щоби ви могли взяти участь у молитві дистанційно. Громада собору вдячна усім вашим пожертвам, які ви подаєте разом із проханнями про молитву за здоров’я та за упокій. Записки на поминанням за богослужінням у нашому соборі приймаються онлайн через сторінку за цим посиланням, там вказано й реквізити для добровільних пожертв. Всі подані імена читаються священниками за богослужінням.

З Великої Суботи починається святкування Воскресіння Христового. Про це говорить богослужіння Великої Суботи, а також і проповіді святих отців, які в цей день присвячені воскресінню й перемозі. Це видно і з іконописної традиції. Канонічна ікона Воскресіння Христового – це зображення Його зішестя у пекло. Звичайно, існують ікони Воскресіння, на яких зображують явлення Христа мироносицям і учням. Однак у повному розумінні іконою Воскресіння є зображення знищення смерті, коли душа Христа, поєднана з Божеством, спустилася в ад і звільнила душі усіх, хто був там і чекав Його як Спасителя. “Смерті святкуємо умертвіння, пекла ж руйнування”, – співаємо ми в церкві. Перемога над пеклом і умертвіння смерті – в цьому і є глибинний сенс свята.

Зішестя Христа у пекло (Воскресіння). Фреска монастиря Хора, Константинополь, XIV ст.

Слово “ад” (пекло) у Новому Завіті відповідає давньоєврейському “шеолу”, темному, невидимому царству мертвих. У Старому Завіті пекло представлялося як певний простір в надрах землі. Христос увійшов у владу смерті, погодився померти – після чого силою Свого Божества переміг смерть, абсолютно знесилив її і Своєю власною силою і дав можливість кожній людині уникати панування, влади та сили смерті і диявола.

Для розуміння цього дуже важливо Огласительне слово cв. Іоанна Златоуста, яке читається під час Великодньої Літургії. Поряд з іншим у ньому йдеться про те, що пекло, зустрівши Христа, “засмутилося, знеславилося, стало безвладним, зв’язаним та знищеним”. Далі говориться, що зі смертю Христа на хресті пекло, прийнявши смертне тіло, опинилося перед Богом, прийнявши землю-прах, зустріло небо, прийнявши те, що бачило, тобто людське тіло, людську природу, було переможене тим, чого не бачило, тобто Божеством.

Єрусалимську утреню Великої Суботи, що часто на практиці відправляється ввечері Великої П’ятниці, часто називають службою “поховання Плащаниці”, хоча насправді похованню тіла Спасителя відповідає винос Плащаниці, який вже відбувся Великої П’ятниці. А обходження з Плащаницею навколо храму Великої Суботи означає переможне проходження Ісуса Христа через пекло та його руйнування.

Значну частину цієї служби займає спів “Непорочних” – 17-ї кафізми з Псалтиря, яка зазвичай входить до складу воскресних (в сучасній практиці це втрачено), суботніх та заупокійних богослужінь. Спів “Непорочних” чергується з “похвалами” – невеликими репліками, які до кінця кафізми стають все коротшими. Їхня тематика поступово змінюється від поховального плачу до руйнування пекла та очікування Воскресіння. Одразу після кафізми співають воскресні тропарі “Ангельський собор здивувався…”

Далі йде канон Великої Суботи з найкрасивішими ірмосами “Волною морською”, написаними єдиною в історії жінкою-гімнографом Касією. А після великого славослов’я Плащаницю не поспішаючи обносять навколо храму. В кінці процесії після входу в храм читається пророцтво Єзекиїля — про сухі кістки, що воскресають за повелінням Божим. Далі в апостольському посланні до Коринтян йдеться про Христа як про “нову Пасху”. Після апостола “алілуя” співають з воскресними стихами “Нехай воскресне Бог”. А Євангельське читання розповідає про те, як біля гробу Спасителя було поставлено римську стражу.

Літургія Великої Суботи поєднується з вечірнею. Ця служба наповнена хрещальною тематикою. В давнину переважно цього дня хрестили дорослих, які впродовж Великого посту проходили інтенсивний курс підготовки (катехизацію) до цього таїнства. Саме хрещення звершували під час читання старозавітних пророцтв — паремій. Про хрещення говориться в апостольському читанні цього дня. Це уривок з послання до Римлян: “Браття, усі ми, що хрестилися у Христа Ісуса, у смерть Його хрестилися…” Далі замість “алілуя” співають стихи 81-го псалма “Воскресни, Боже…” – і у цей час духовенство переодягається із темних одеж у світлі та починається воскресна тематика. Євангельське читання з останньої глави Євангелія від Матфея розповідає про пусту гробницю на світанку першого дня після суботи та про явлення воскреслого Спасителя.

Остання служба цього дня — пасхальна полунощниця. Пізно ввечері у Велику Суботу віряни у світлому одязі збираються в храм, де в очікуванні богослужіння читається книга Діянь святих апостолів. На початку дванадцятої ночі служиться полунощниця, на якій знову співають канон “Волною морською”. Священик з дияконом підходять до Плащаниці, кадять її і відносять до вівтаря. Плащаницю кладуть на престол, де вона залишається впродовж сорока днів — до дня Вознесіння Господнього.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *