Богослужіння четвертої неділі Великого посту

У четверту неділю Великого посту Православна Церква пропонує нам за приклад високий зразок посницького життя преподобного Івана Ліствичника, монаха VI століття, який подвизався горі Синай та у своєму творі «Ліствиця» зобразив шлях поступового сходження людини до духовної досконалості ліствицею (сходами) душі – від землі до блаженства, що триває вічно.

З огляду на посилення карантинних заходів у місті Києві впродовж Великого посту в нашому соборі по неділях ми звершуємо три Божественні літургії: на 7:00, 8:00 та 9:00 ранку. Просимо по можливості обирати одну з двох ранніх літургій. Нагадуємо, що по неділях у нашому соборі сповідь не проводиться. До Причастя запрошуємо всіх, хто готувався, хто живе християнським життям та сповідається по мірі потреби. Сповідь звершується у нас за вечірнім богослужінням з 17:00 або вранці у дні, коли є літургія (крім неділі) з 8:30 до 9:00 ранку.

Тих, хто з різних причин не може прийти на службу, запрошуємо долучатися до богослужіння онлайн! Трансляція ведеться за підтримки голови Парафіяльної ради собору Ігоря Лисова та завдяки вашим пожертвам, які ви подаєте разом із проханнями про молитву за здоров’я та за упокій. Записки на поминанням за богослужінням у нашому соборі приймаються онлайн тільки через сторінку за цим посиланням, там вказано й реквізити для добровільних пожертв. Всі подані імена читаються священниками за богослужінням.

Всенічне бдіння:

Божественна літургія:

Проповідь протодиякона Дмитра Самойленка на Апостольське читання:

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа! Слава Ісусу Христу!

Послання до євреїв, уривок з якого ми щойно вислухали, є особливою книгою Святого Письма. Його особливість в тому, що у ньому історія віруючої людини розглядається як єдине ціле, в якому поєднується минуле з теперішнім і майбутнім. Але поєднується не циклічно, як це стверджували язичницькі філософи. Немов, немає нічого нового на цьому світі – весна-літо-осінь-зима, припливи і відпливи, солярний цикл тощо. Біблійний ракурс на людське життя зовсім інший. Бог створив людину не задля марудного обороту, а для досягнення конкретних цілей. Людина у гріховному вирі не помічає цих цілей, а саме слово “гріх”, грецькою мовою “амартіа”. означає “промах”, “не влучання у ціль”, “рух повз”.

Єдине джерело знання Божих цілей – Господнє Одкровення. Саме про це і пише Святе Письмо, з самих його перших сторінок. Тому й потрібно розмежовувати просто історію як послідовність фактів та подій, і Священну історію як послідовність Божих одкровень. Бог продовжує акт Творіння в історії, Своїми промислительними діями нівелюючи хаос та безглуздість гріха, постійно вказуючи людям на їх призначення. У світі Священної історії постійно з’являється щось нове, яке виростає із минулого. Апостол Павло бачить у подіях минулого прообрази майбутніх досягнень, як у насінні можна побачити майбутнє велике дерево.

Павло згадує обітниці, які давав Бог Аврааму. Їх було кілька: вимога йти із Харрану у невідому землю, обітниця зробити Авраама отцем народів, великих та сильних, підкріплення обітниць клятвою. Аврааму треба було лише терпіти і чекати. І, як ми знаємо із Священного Письма Старого Завіту, Авраам ніколи не вагався у своїй вірі і надії, які вмінилися йому у праведність.

Християни, як доводить апостол Павло, які відчули на собі Божі благословення, явно усвідомили, що давні обітниці, які були дані Аврааму, були реалізовані в Ісусі Христі. Ця Христова Церква, до якої належимо і ми зараз, є дітьми Авраамовими, і істинним Ізраїлем. Ні, історія не повторилася. Але вона здобула сенс. Авраам став прообразом і взірцем християн, їх віри і надії на життя вічне. І якщо Авраамова надія базувалася лише на його вірі у Слово Господніх обітниць, посилених клятвою, то християнська надія почиває на незрівнянно кращому фундаменті. На якорі, який тримає християн у буремному морі, і не дає стати залежними від течій. Звісно, цей фундамент і якір – Сам Христос, який Воскрес (і цієї світлої дати ми всі чекаємо).

Надія Авраамова на землю обітованну перетворилася на надію про життя вічне у Небесному Царстві. І це і є та найвеличніша у світі надія, про яку навіть не міг мріяти Авраам. Амінь.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *