Вербна неділя, або Вхід Господній до Єрусалима – одне з пересувних дванадесятих свят. Напередодні Своїх страждань Господь Ісус увійшов до Єрусалима вершки на віслюку, як знак смирення. Діти та народ зустрічали його вигуками “Осанна Сину Давидову! Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я! Цар Ізраїлів!” Але царство Спасителя, обіцяного Месії, не є “від світу цього” – і найголовніше, що Він принесе людству — це не поліпшення зовнішніх умов життя у цьому світі, а викуплення гріхів усіх людей через смерть на Хресті, зруйнування пекла та відкриття усім шляху до воскресіння і вічного життя через власне Воскресіння.
На богослужінні Вербної неділі багато разів співається стихира “Сьогодні благодать Святого Духа нас зібрала”. Цей самий піснеспів лунає і під час церковних соборів. Це один з найдавніших гімнографічних текстів у сучасному церковному вжитку. Деякі пов’яують його виникнення із чернечим звичаєм покидати монастир на час Чотиридесятниці для усамітнених подвигів у пустелі та повертатися назад до Страсного Тижня. Про такий звичай розповідається, зокрема, у широко відомому життєопису преподобної Марії Єгипетської, що читається за богослужінням ввечері у середу п’ятого тижня Великого посту.
За всеношною на Вербну неділю після Євангелія читається молитва на благословення ваій — пальмового листя та гілок дерев, що розцвіли. Освячені гілки роздаються вірянам під час помазання, і усі в храмі стоять із ними аж до кінця святкової відправи, тобто до причастя, зустрічаючи таким чином Ісуса Христа. Мається на увазі, що всеношна дійсно правиться усю ніч, а після нього одразу починається літургія. Колись так і було, і сьогодні подекуди є у монастирях, а у переважній більшості церков всеношна правиться ввечері напередодні, а літургія — у самий день свята.