Божественна літургія у неділю 9 грудня

Сьогодні, у неділю 9 грудня, пізню Божественну літургію в нашому соборі очолив благочинний протоієрей Валерій Кравець. Після Апостольського читання проповідував протодиякон Іван Гичун. Проповідь на Євангеліє сказав протоієрей Андрій Дудченко. Ранню Божественну літургію сьогодні служив протоієрей Віталій Машинський. Нижче запрошуємо переглянути запис богослужіння.

За сприяння голови Парафіяльної ради Ігоря Лисова Божественна літургія транслювалася наживо тут на нашому сайті та на YouTube-каналі Спасо-Преображенського собору.

Проповідь на Євангеліє у неділю 28 по П’ятидесятниці

Прот. Андрій Дудченко

За недовгий час Свого земного служіння Господь Ісус зцілив багатьох людей. Євангелісти підкреслюють, що багато таких зцілень були здійснені в день суботній – святий день, у який, за заповіддю, треба дотримувати спокій. Складається враження, що часто Ісус навмисно ніби провокував своїх співвітчизників, роблячи зцілення саме цього дня.

Заповідь про суботу була дана народу Божому через Мойсея при встановленні Синайського завіту. Вих 20:8-11: “Пам’ятай день суботній, щоб святити його. Шість днів працюватимеш і робитимеш всяке діло твоє. День же сьомий — субота Господу, Богові твоєму; не робитимеш ніякого діла сам, ані син твій, ані дочка твоя, ані раб твій, ані рабиня твоя; худоба твоя, ані чужинець, що перебуває в твоєму дворі”. Пояснюється це так: “Бо шість днів творив Господь небо і землю й море, і все, що в них, а сьомого дня відпочив; тим і благословив Господь сьомий день і освятив його.” Отже, за розповіддю книг Буття та Виходу, субота – це день, коли стверджується сутнісна благість творіння. Адже ми пам’ятаємо, як закінчується розповідь про творіння світу: Бут 1:31: “І побачив Бог усе, що створив: і воно було дуже добре. І був вечір і був ранок — день шостий.” Бут 2:2-3: “Бог закінчив сьомого дня своє діло, що його творив був, і спочив сьомого дня від усього свого діла, що творив був. І благословив Бог сьомий день і освятив його; того бо дня спочив Бог від усього свого діла, що творячи зробив був.”

В книзі Второзаконня, на яку любив посилатися Господь Ісус (при випробуванні Сатаною, у відповіді про головну заповідь тощо), заповідь про суботу має іншу мотивацію: Втор 5:15: “Пам’ятай; що ти був рабом у Єгипетській землі і що Господь, Бог твій, вивів тебе звідтіля потужною рукою і простягнутим рам’ям; тим і заповідав тобі Господь святкувати день суботній.”

Обидві ці заповіді приписують освячувати, або свято проводити день суботній. Але жодна з них не каже детально про те, які саме види діяльності можна чи ні робити цього дня. З плином століть серед народу Божого з метою краще дотримувати заповідь Божу учителями Закону були створені різні коментарі, так звані “передання старців”, що стали основою Талмуду. Саме ці приписи й сьогодні регламентують для юдеїв, яку відстань шляху можна проходити в суботу, чи можна витягувати з ями упалу худобу, як поводитися з різною технікою та як чинити, коли в суботу виникає загроза життю чи здоров’ю людини.

“Шість днів є, коли маєте працювати; тоді, отже, приходьте й оздоровляйтесь, а не в день суботній”, – підвищує голос старійшина синагоги, який ревно пильнує, щоб його віряни дотримували всі приписи закону Божого. Розуміє він це чи ні, але його запал стосується дотримання не власне заповіді Божої, а вторинної традиції, що виникла на її основі, тобто передання старців.

Господь Ісус демонстративно зцілює в суботу. Він нехтує вторинними людськими приписами заради дотримання суті Божого закону. Субота – день, коли проголошується сутнісна благість творіння та святкується звільнення Божого народу від рабства. “Цю ж дочку Авраама, що її сатана зв’язав ось вісімнадцять років, чи не треба було від цих узів звільнити в день суботній?” – риторично питає Господь.

Ми, християни, не можемо не погодитися з Ісусом Христом. Звісно, цю жінку потрібно було звільнити, щоб сповнити те, що є сенсом суботи. Так само, як потрібно звільнити від усякої хиби і нас, які зібралися для прославлення Господа в неділю – день воскресний, що йде після сьомого дня.

Типовою помилкою християн є думати, ніби Господь скасував заповідь про суботу або що в християнстві субота перенесена на неділю. Всякий, хто знайомий з богослужбовим уставом, знає, що це не так. Ми продовжуємо святкувати суботу, стверджуючи цим сутнісну благість творіння. Але ще більше ми святкуємо неділю – день воскресіння Христового, що став днем початку нового творіння, день восьмий – як початок невечірнього дня Царства Божого.

Ми, церква вірян Восьмого дня, маємо також свою історію. В цій історії зустрічаємо різні спроби і приписи щодо того, як краще виконати заповіді Божі в тих чи інших обставинах. Ци приписи ми називаємо канонами. Як і передання старців, вони виникли через добрий намір. І так само, як передання старців, вони стають небезпечними, коли ми перетворюємо їх на цінність-в-собі, коли канони стають важливішими, ніж жива людина з її болем і розпачем.

Нехай сьогоднішня євангельська історія навчить нас, що людина, її життя, включно з життям вічним, в очах нашого Господа є найважливішою цінністю. Вісімнадцять років страждала нещасна жінка. І як тільки Господь зустрів її – дарував зцілення. Чи не є це зразком для нас – при найпершій можливості допомагати один одному, вибачати, простягати руку спілкування – чинити так, як вчинив би наш Господь?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *