Паломництво до Грузії: фоторепортаж день за днем

19 квітня велика паломницька група від Спасо-Преображенського собору, яку очолили митрополит Олександр і голова Парафіяльної ради Ігор Лисов, вирушила до Грузії. В групі зібралися керівництво, працівники і друзі компанії “Ліко-Холдинг”, духовенство і парафіяни нашого собору. Пропонуємо переглянути фоторепортаж та прочитати відомості про святі місця, які відвідали прочани.

День перший.

В перший день паломники прибули до Тбілісі, де відвідали церкву Різдва Пресвятої Богородиці Метехі. Цей храм, що височить на скалі над рікою Мткварі (Кура), побудовано у V столітті за царя Вахтанга Горгасалі, пам’ятник якому поставлено перед храмом. В цій церкві поховано святу царицю Шушаніку (+432). Паломники також відвідали кафедральний собор Сіоні – історично головний храм Тбілісі, у якому зберігається хрест рівноапостольної Ніни, просвітительки Грузії. Цей храм названий на честь Сіонської гори в Єрусалимі та освячений на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Тут також знаходиться чесна глава апостола Фоми.

Ввечері цього самого дня паломників прийняв Патріарх Ілля ІІ у своїй резиденції.

День другий.

Наступного дня, 20 квітня, українські паломники помолились у монастирі Бодбе, де спочивають мощі святої Ніни. Тут паломники прочитали акафіст рівноапостольній Ніні. Свята Ніно, просвітителька Грузії, народилася близько 280 року в місті Коластри, в Каппадокії, де було багато грузинських поселень. Після 35-річних трудів з благовістя Христової віри на землях Грузії свята Ніна спочила на 67 році життя, у 347 році, на тому місці, де тепер існує цей монастир. Рекомендуємо ознайомитися з життям святої. У монастирській церкві святого Георгія також зберігається одна з найбільш шанованих ікон в Грузії – мироточива чудотворна Іверська ікона Божої Матері. Її зберігали у монастирській церкві після його закриття і перетворення на лікарню. В цей час ікону використовували як дошку для операційного столу. Одразу за церквою є схил з чудовим видом на Алазанську долину. Спуск з понад 600 сходів веде до цілющого джерела святої Ніни.

Далі паломники вирушили на інший бік Алазанської долини до монастиря Некресі, де тепер живуть 12 ченців. Спочатку на цьому місці було давнє місто Некресі. У VI столітті біля міста один з асірійських отців на ім’я Або заснував монастир. Навколишня місцевість на той час була захоплена Персією. Сутички з зороастрійцями призвели до того, що перси вивезли Або до Мцхети і там стратили. Пізніше монастир багато разів страждав від різних нападів. Подейкують, що одного разу під час нападу турків-осман монахи розмістили у монастирі стадо свиней, і мусульмани посоромилися туди заходити. В монастирі існують залишки храму IV століття і церква VI століття. У підніжжя гори з монастиря видно залишки зороастрійського святилища дохристиянських часів.

День третій.

21 квітня, з благословення Святішого і Блаженнішого Патріарха Іллі ІІ паломники служили Божественну літургію в Олександро-Невському храмі Тбілісі. Це одна з двох церков в Тбілісі, де служать церковнослов’янською мовою. Храм побудований 1864 року як церква для російського казачого полку. Майже всі паломники причастилися Святих Христових Таїн.

Після відправи помолилися на могилах відомих Глинських старців – святителя Зіновія (Мажуги) та схіархімандрита Віталія (Сидоренка).

Цього ж дня прочани прибули до міста Мцхета, яке до V століття було столицею Іверії. Тут паломницька група відвідала монастир Самтавро, де знаходяться келія святої Ніни, мощі преподобного Гавриїла (Ургебадзе) та чудотворна ікона «Самтаврійская Богородиця». Першу церкву збудовано у IV столітті царем Міріаном. Храм неодноразово руйнувався та відновлювався. У першій половині XI століття, за часів царювання Георгія I, за указом католикоса Мелхіседека храм розширили, добудували південну браму та прикрасили оригінальним орнаментом. Також прикрасили храмовий інтер’єр. У храмі Самтавро є безліч святинь: частина животворного стовпа, чудотворна ікона Іверської Божої Матері, чудотворна ікона святої Ніни, пожертвувана із Санкт-Петербурга царем Георгієм XII своїм онукам 1870 року, могили святих царів Міріана й Нани, мощі святого Абібоса Некреського (містяться під престолом у вівтарі), мощі святого Шіо-Мгвімського, частина каменя з могили святої Ніни з Бодбе тощо.

Далі паломники пішли у Свєтіцховелі – один із найпрославленіших і шанованих храмів Грузії. Походження назви «Свєті-Цховелі» — «Животворящий Стовп» пов’язане з переказом про прийняття Грузією християнства. За переданням, житель Мцхета Еліоз, будучи в Єрусалимі, бачив розп’яття Христа і повернувся додому з реліквією — хітоном Христа. Його сестра Сидон, що вже стала християнкою, доторкнувшись до хітону, померла. Її поховали разом з хітоном, що залишилися у неї в руках. На могилі Сідонії виросло велике дерево — ліванський кедр.

Перший християнський цар Грузії Міріан побажав спорудити над могилою Сідонії церкву. На виконання його бажання кедр зрубали, вирізали з нього сім колон і стали встановлювати їх у церкві. Шість колон було встановлено, але сьома не піддавалася — вона зависла в повітрі. Просвітителька Грузії свята Ніна молилася всю ніч, і тоді цей стовп без дотику руки людської став на своє місце. Чудовий стовп мироточив, і це дорогоцінне миро оживляло, виліковувало хворих від важких недуг. Звідси і пішла назва храму — «Животворящий Стовп».

У IV столітті на місці існуючого храму була побудована перша християнська дерев’яна церква. Через сто років, за царя Вахтанга Горгасалі, замість неї спорудили кам’яний храм. Цей храм простояв до початку XI століття.

У 1010—1029 роках католікос Грузії Мелхиседек почав будівництво нового патріаршого храму, кафедрального собору Мцхета. Пожертви на будівництво були зроблені не лише церквою, але і правителями окремих грузинських царств, і навіть візантійськими імператором. Час побудови Свєти-Цховелі збігається з періодом підйому середньовічної Грузії, коли прагнення до об’єднання країни в єдину державу створило передумови для розвитку грузинської культури, мистецтва, архітектури.

Храм Свєти-Цховелі відрізняють суворе благородство, гармонія та спокій. Будівництво Свєті-Цховелі очолив зодчий Арсукідзе. Переказ розповідає, що побудований ним шедевр викликав заздрість у його вчителя: як, учень перевершив майстра! Вражений учитель звів наклеп Арсукідзе, і майстру відрубали праву руку… Так це, чи ні, але над центральною аркою північного фасаду собору Свєти-Цховелі, дійсно, поміщений рельєф із зображенням руки, що тримає кутник. Напис під рельєфом говорить: «Рука раба Божого Арсукідзе. Пом’яніть».

Інтер’єр храму простий і повний світла. Купол спирається на чотири стовпи. На рівні другого поверху влаштовані хори. Звертають на себе увагу невелика капела у вигляді купольної церкви, що нагадує макет Кувуклії храму Гроба Господнього в Єрусалимі і побудована в XIII—XIV століттях, і споруда-башта в південно-західній частині церкви — престол, присвячений святому Животворящому Стовпу. Ймовірно, що цей престол раніше займав центральне місце під куполом церкви. Сам же стовп при Мелхиседеку був окований золотом і сріблом. Престол складається з двох частин: верхня, з арочними прольотами, покоїться на глухому кубі, стіни якого суцільно покриті розписом. Більша частина цього розпису виконана художником Гульджаварасшвілі в кінці XVII століття і зображує сцени навернення Грузії в християнство.

Біля південно-західного стовпа розташована кам’яна кафедра католікоса. Згідно з написом на ній, вона була розписана на межі XVII—XVIII століть. Невисокий іконостас з глухим парапетом з різьблених плит з відкритою аркатурою над ними встановлений під час реставрації 1972 року.

У храмі збереглися численні надгробки грузинського царського роду Багратіоні. Біля іконостасу — могили останніх грузинських царів Іраклія II і Георгія X. Тут же знаходиться могила царя Вахтанга Горгасалі.

Після того паломники піднялися до храму Святого Хреста – Джварі, одного з найдавніших християнських храмів Грузії. Храм стоїть на горі біля злиття рік Мткварі (Кури) і Арагві поблизу Мцхети. На цьому місці, згідно історичних джерел, воздвигла хрест свята рівноапостольна Ніна. Храм побудовано в VI столітті. В центрі храму – постамент, який означає місце, де стояв хрест святої Ніни. Тепер тут також стоїть кіпарисовий хрест – чотири метри заввишки, прикрашений срібними пластинами і камінням, а всередині його невелике розп’яття з часткою Животворящого Хреста Господня. Цей хрест виготовила група молоді у 1995 році, а у квітні 1996 року цього хреста урочистою ходою перенесли з кафедрального собору Сіоні в Тбілісі та поставили на постамент.

День четвертий, останній.

В останній день паломництва – неділю 22 квітня – учасники подорожі співслужили і молилися за Божественною літургією у Цмінда Самеба – соборі Святої Трійці в Тбілісі, головному кафедральному соборі Грузинської Апостольської Автокефальної Православної Церкви. Богослужіння очолив Святіший і Блаженніший Патріарх-Католікос Ілля ІІ.

Будівництво нового собору ініціював Патріарх Ілля ще у 1989 році в зв’язку зі святкуванням 1500-річчя автокефалії Грузинської Церкви і на відзначення 2000-річчя християнства. Конкурс на зведення храму виграв витриманий в ретроспективному дусі проект Арчила Міндіашвілі. Висота верхнього храму разом із хрестом становить 105,5 метрів; протяжність зі сходу на захід — 77 метрів, з півночі на південь — 65 метрів, загальна площа — понад 5000 квадратних метрів.

Храм закладений 23 листопада 1995; будівництво велося на пожертвування звичайних городян і великих бізнесменів. Перше богослужіння в споруджуваному соборі відбулося 25 грудня 2002. Освячено рівно 9 років після закладки, в день святого Георгія — небесного покровителя Грузії. Після освячення до Троїцького собору з Сіоні було перенесено кафедру католікоса Грузії.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.