Перша неділя Великого посту: Торжество Православ’я і п’ять років Митрополичому хору

Сьогодні, 25 лютого, у першу неділю Великого посту – неділю Православ’я – пізню Божественну літургію у Спасо-Преображенському соборі очолив митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр у співслужінні духовенства храму та разом з усім вірним народом Божим. Після Апостолу проповідував протодиякон Іван Гичун, проповідь після Євангелія сказав протоієрей Віталій Машинський.

Після літургії співали молебень Торжества Православ’я. Цей чин правиться на спомин відновлення шанування ікон у Візантії за імператириці Феодори на церковному соборі 863 року.

Наприкінці служби владика привітав з днем народження Митрополичий хор нашого собору – із п’ятою річницею – та вручив усім хористам почесні грамоти від Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Володимира. Керівник хору заслужений діяч мистецтв України Олександр Тарасенко висловив щиру подяку всій громаді собору та особисто голові Парафіяльної ради Ігорю Лисову за підтримку співочого колективу. У відповідь на привітання хор заспівав “З нами Бог”:

За сприяння голови Парафіяльної ради Ігоря Лисова Божественна літургія транслювалася наживо на нашому сайті та на YouTube-каналі Спасо-Преображенського собору.

Повний запис відео буде доступний для перегляду після обробки на сервері:

Запрошуємо переглянути також слово митрополита Олександра у неділю Торжества Православія:

Проповідь протодиякона Івана Гичуна на Апостольське читання:

Щойно ми, дорогі браття й сестри, заслухали уривок з послання ап. Павла до Євреїв. Це лист до тих християн, які навернулись до Христа з юдаїзму. І метою написання цього послання є укріплення їх в вірі, адже багато з них переживали тоді важкі хвилини випробовування віри. І пов’язане воно було, як видно з самого контексту послання, з гоніннями й переслідуваннями за віру й за свої переконання, які вони терпіли тоді від своїх одноплемінників.

Серед багатьох тем, що їх торкається автор у цьому листі, особливе місце приділяється необхідності живої віри в житті людини.

Зі зрозумілих причин, автор тут відштовхується саме від єврейської історії. І в уривку, що пропонується сьогодні нашій увазі, він приводить приклад славних мужів давнини, які часто не завдяки, а всупереч обставинам життя, проявили неабияку мужність і хоробрість, а головне – відданість Богові.

Про пророка Мойсея, наприклад, він говорить трохи більше, інших називає тільки по іменах, а багатьох – тільки коротко згадуючи про їхні діяння й про те, що трапилось із ними. І особливо підкреслює, що всі вони не зробили б тих великих справ, якби не їхня щира віра й надія на Бога й впевненність в Його всесильну допомогу і заступництво.

Кожен з них пройшов період становлення як людини віруючої та вірної Богові, багато хто пережив тяжкі хвилини випробовувань й цілком свідомо життя своє віддав за правду Божу і за свій народ.

Як бачимо, дорогі браття й сестри, уривок цей говорить нам про святих до Христа. Святих — не означає безгрішних. Святих — означає віруючих і відданих Богові, тобто тих, хто твердо вирішив йти дорогою правди Божої, не дивлячись ні на що. І водночас уривок цей пророче вказує на майбутні випробовування, які могли випасти і таки випали на долю багатьох християн. Починаючи з перших мучеників і закінчуючи новомучениками вже нашого часу. Тому особливо сильно в даному уривку звучать слова про те, що увесь світ недостойний цих людей – справжніх героїв духу й палкої віри.

Ми ж з вами, дорогі браття й сестри, маємо набагато більшу, за словом автора, «хмару свідків», тобто святих, аніж ті, кому адресовано це послання. Прикладів для наслідування у нас більш ніж достатньо. Головне — наше щире бажання змінюватись на краще. Тому, дивлячись на їхню віру, їхній подвиг, будемо окрилювати себе надією, що з Божою поміччю ми навчимося долати в собі гріх й молитвами всіх святих угодників Божих успадкуємо вічне блаженство. Амінь.

Воскресна всеношна:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *