Проповідь митрополита Олександра після утрені Великої Суботи

13103459_1219220878102826_1593423404110124014_nЛюдська злоба прибиває Спасителя до хреста. Господь приходить, щоби врятувати падшого Адама і кожному з нас дати насолоду раю, а людська злоба поїть Його оцтом, надіває терновий вінець, б’є по щоках… Зовсім скоро, і ми в цьому храмі будемо вітати один одного радісними словами: “Христос воскрес”. Так, ми знаємо: Христос історично був розіп’ятий, воскрес і вознісся дві тисячі років тому. Але щороку ми переживаємо з новою і новою силою і трепетом ці священні євангельські події, задля того щоб не зачерствіло серце наше, задля того щоб ми мали можливість доторкнутися до благодатних страждань Спасителя, сопереживаючи Його Пречистій Матері і Іоану Богослову, ідучи разом з Йосифом до Пилата просити тіло Христове, разом з мироносицями помазуючи Його Пречисте тіло, покриваючи його плащаницею. Ми переживаємо ці страшні страждання, адже вони були заради кожного з нас, щоб і ми мали своє особисте воскресіння. Кожен тепер має можливість обоження і воскресіння разом із Спасителем. Наскільки ми стараємось очиститися від гріха — це тепер залежить від кожного з нас.

Щороку, з року в рік ми виносимо Плащаницю, згадуємо страждання, читаємо Євангелія… Ми вже так само молилися минулого і позаминулого року. Інколи черствіє наша душа, буває неуважною до тих текстів і євангельських подій, бо все одно знаємо: Христос воскрес. Ні, це не театр, як часом називають ті дії, які ми звершуємо в храмі. Це співпереживання знову і знову, в циклічності церковного календаря, євангельських подій, які повинні оросити нашу душу любов’ю, дати їй можливість стати дійсно вмістилищем Святого Духа.

Будемо ж просити і молити, щоби до тих пір, коли Господь знову прийде взяти кожного з нас за руку, ми стали достойними того, щоб увійти в обителі небесні. Будемо з року в рік, скільки Богу буде угодно, звершувати ці послідування Страстей Господніх, щоби сльози покаяння, внутрішня розрада були присутні в нашому серці, адже саме таку жертву молитви приймає Господь. Поклоняємось Страстем Твоїм, Христе, покажи ж нам і славне Твоє Воскресіння!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *