Почути справжній малиновий дзвін мешканці Теремків, що в Києві, зможуть вже до кінця 2011 року. Дзвіниця на 54 дзвони невдовзі доповнить храм Преображення Господнього. Втілювач цього архітектурного задуму – ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг» за підтримки почесного президента компанії, народного депутата Ігоря Лисова. На рахунку забудовника та інвестора це вже не перша духовна справа. Дзвони ж для майбутньої дзвіниці привезуть аж з самісінької Голландії.
За словами генерального директора «Ліко-Холдінгу» Валерія Куделі, традицію замовляти дзвони у фламандських майстрів започаткував ще Петро Перший. До речі, дзвін «малиновий» – значить, з міста Малина, що у Бельгії. Саме тут ще в сімнадцятому столітті виник європейський центр дзвінолиття. Традиції та уміння малинських майстрів сучасні фламандці підтримують і примножують.
Зведена на Теремках споруда буде найбільшою дзвіницею в Україні, вважає гендиректор ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг» Валерій Куделя. Перший удар дзвону тут зазвучить ще до кінця поточного року. На його думку, все залежатиме від погодних умов, адже дзвони потрібно не лише відлити, а й провезти не одну тисячу кілометрів та облаштувати.
«Церковний дзвін має унікальну здатність зцілювати, – розповідає пан Куделя. – Це доведено фізиками, які встановили, що дзвін є потужним генератором енергії, а частота його вібрації відповідає частоті діяльності живої клітини». Так, під час звучання дзвін випромінює величезну кількість резонансних ультразвукових хвиль. Ті, в свою чергу, проникають у внутрішню структуру людського організму і очищують його. Ніяких казок, звичайнісінька фізика, до того ж, те, що дзвони лікують, стверджують і лікарі. «Завдяки очищенню енергетичних каналів, які піддаються вібрації звуку, покращується формула крові, робота судин, – продовжує Валерій Іванович. – Як результат, наш організм виробляє важливий гормон, що зміцнює імунну систему».
Втім, за словами пана Куделі, дзвони на Теремках будуть дзвонити не лише на релігійні свята, а й задля світських, мирських цілей. На думку генерального директора «Ліко-Холдінгу», на базі новозбудованої дзвіниці можна буде влаштовувати музичні вечори, концерти, фестивалі, під час яких свою майстерність зможуть демонструвати дзвонарі з усього світу.
Ще однією особливістю новозведеної духовної споруди буде годинник, який сповіщатиме киян про перебіг часу. Традиція відбивати дзвонами час, за словами Валерія Івановича, для Києва така ж давня, як лаврське книгодрукування, і «Ліко-Холдинг» сьогодні з успіхом намагається відродити в столиці цю справу. «Відбивати чверть, півгодини й годину почали ще з шістнадцятого століття, – розповідає пан Куделя. – Годинники влаштовували на баштах, дзвіницях лавр, монастирів та соборів. Перший такий годинник у Києві з’явився на тоді ще дерев’яній дзвіниці. Сьогодні ми будемо свідками вже п’ятого покоління таких годинників».
Кажуть, що без руху дзвін може «прожити» не більше ста років. Тоді він «глухне», починає тріскатись і, врешті-решт, руйнується. На думку Валерія Куделі, Києву потрібно повернути первозданну духовну славу, щоб він був як тоді, у сиву давнину, коли під час свят та недільних служб багатоголосе калатання дзвонів лунало над Дніпром. «В тисячі дзвонів били в усіх храмах одночасно, – розповідає пан Куделя. – Перегукуючись, вони наповнювали душі людей божою благодаттю. Від тієї музики кияни ставали зціленими і духовно збагаченими. Саме такими ми хочемо бачити киян сьогодні».
Газета “Рідне місто моє” № 16 (209), жовтень 2011 р.