Питання до священика: чому хворіє дитина, яка причащається?

Ми відкриваємо нову рубрику, в якій священики Спасо-Преображенського храму відповідатимуть на ваші питання стосовно віри та християнського життя. Ваші питання надсилайте на адресу info@www.preobraz.kiev.ua або залишайте безпосередньо у храмі.

Доброго дня! У нас віруюча сім’я, ми постійно ходимо до храму. Причащаємо дочку з народження практично щонеділі (їй 3 роки). Церква у нас під боком, і коли ми йдемо туди, нас бачать практично усі місцеві мамочки.

Нещодавно одна з них поставила мене в тупик питанням. “Що толку, що ти дитину по церквах тягаєш? Ти з нею за три роки п’ять разів у лікарні лежала, з хвороб не вилазиш, до садочку віддати не можеш. Мала нервує. Зводила б ти її краще до бабки. Ось я свою зводила, так лиха тепер не знаю. Не хворіє зовсім, з нервами все гаразд”.

Я відповіла, що бабка — не мій варіант. Як взагалі реагувати? Дійсно, чому моя дитина, що регулярно причащаєтсья, хворіє, а у батьків, що бігають по бабках — ні?

Ольга.

Шановна Ольго!

Дякую за дійсно серйозне запитання. Справа в тому, що насправді ніхто не обіцяв нам легке й безтурботне життя. Стається так, що матері сприймають Причастя для своїх дітей як свого роду “пігулку” від хвороб, знервованості та ін. Проте це неприпустимий утилітарний підхід до Причастя! Давайте поміркуємо: що таке Причастя? Згідно Нового Завіту та вірі Церкви, це є Тіло і Кров Господа нашого Ісуса Христа, і ті, хто причащається, поєднуються із Самим Господом. Чи можна це сприймати як засіб, а не як ціль? Як засіб для здоров’я, добробуту та ін.? Ні й ще раз ні! Причастя — таїнство, що поєднує нас із Богом. Зрозуміло, не “автоматично”: для того, щоб причащатися, треба реально бути християнином, сповнювати Божі заповіді кожного дня. Та ось, можна бути здоровим чи хворим, проте бути із Богом. У хворобі чи у здоров’ї — із Христом. А що далі — це вже вирішує Сам Бог, чи дати благодатну поміч у зціленні цій людині, чи діяти через звичайні лікувальні засоби (медицину).

Ще буває таке, що батьки причащають дітей, а самі при цьому подовгу не причащаються. І також незрозуміло: для чого вони причащають дітей, якщо самі власним прикладом показують дітям, що дорослим причащатися не треба? Вчити дитину вірі краще за все прикладом власного життя, а не через розповіді. Методика “роби, як я” краща за “роби, як я сказав”. Так і з причастям.

Що стосується хвороб. Хвороби — наслідок того, що наша людська природа пошкоджена гріхом. Не завжди це “кара” за якийсь певний гріх (хоча може бути й так, проте судити про це може тільки сама людина, що знає власне життя, а не хтось ззовні). І лікуватися від хвороб треба комплексно: зціляючи тіло й душу. Такий підхід у таїнстві Соборування (Маслосвячення): там просять про цілковите зцілення людини, про прощення гріхів та одужання від тілесних хвороб. Та крім молитви і церковних засобів важлива медицина — адже через лікарів діє Той Самий Бог.

А ось “бабка” – це шлях у нікуди. Шлях магії, темряви чи шахрайства. “Бабка” ніколи не вирішить питання сенсу життя. Жодна бабка не скаже, чому ми помираємо, що буде далі, навіщо ми живемо у цьому світі. Навіщо народжуватися та жити, якщо прийдеться померти? А Причастя — саме про це. Як сказав один мій знайомий священик, “бабка” – як анальгін при гострому апендициті: сумнівна користь і плачевні наслідки.

З повагою,
протоієрей Андрій Дудченко

8 thoughts on “Питання до священика: чому хворіє дитина, яка причащається?

  1. добрый день! я хотела бы Вас спросить ,что делать если ребенок( 1,2 год) с удовольствием ходит в храм ,а на службах плачет и боится песнопений.как быть после крещения мы еще ни разу его не причастили.спасибо за Ваш совет.

    • Добрый день, Яна! Ничего страшного в этом нет, маленькие дети, бывает, плачут в церкви. Возможно, причина не в песнопениях (откуда Вы знаете, что именно пения он боится?), а то ли в большом количестве людей, то ли в непонятности для ребенка того, что с ним будет происходить. Дети любят привычные и понятные для них вещи. Чаще приходите в храм, хорошо, если вместе с вами будут приходить и другие родители с малышами, с которыми вы общаетесь. Не старайтесь обязательно во что бы то ни стало причастить ребенка, пока он не успокоится. Причащайтесь сами – родителям это не менее необходимо, чем детям. А потом ребенок подрастет и будет причащаться без плача.
      С уважением,
      священник Андрей

  2. Добрый день, читаю ваш сайт и нигде не могу найти какого патриархата церковь, Киевского или Московского? Спасибо за ответ.

    • Добрый день, Юля. На странице “Про нас” http://preobraz.kiev.ua/about/ написано, что храм освящен Предстоятелем Украинской Православной Церкви Блаженнейшим Митрополитом Владимиром. Соответственно, храм и принадлежит УПЦ. В народе и СМИ нас любят называть “Московским Патриархатом”, хотя точное название – Украинская Православная Церковь.

  3. Пожалуйста, обьясните какая необходимость в транслировании службы в динамики на улицу? Не видела ни одного храма, где бы такое практиковалось…

    • Добрий день! Так само робиться в церкві на честь першого Митрополита Київського Михаїла. Доречі, пісні та голоси сестер, монахинь та афонських монахів просто вражають!!!

  4. Слава Ісусу Христу!

    Нам з дружиною запропонували стати хрещеними (батьком і матір’ю) дівчинки дорогих для нас людей. Хрещення буде відбуватися в Українській Греко-Католицькій Церкві. Ми офіційно одружені та плануємо скоро повінчатися. В Православній Церкві (до якої ми належимо) заборонено подружній парі бути одночасно хрещеними батьком та матір’ю, та потім не можна буде нам вінчатися. Роз’ясніть, будь-ласка, як нам діяти в даній ситуації.

    • Слава навіки Богові!

      Шановний Іване, у Православній Церкві насправді немає такої заборони, вона є у народній традиції. Дійсно, духовне споріднення, яке виникає між дитиною та її хрещеним, береться до уваги як звичайне споріднення при визначенні можливості шлюбу. Але справа у тім, що таке споріднення рахується тільки між дитиною та одним із хрещених – із хресним татом для хлопчика, і з хресною мамою для дівчинки. Між хрещеними батьками однієї дитини такого споріднення, що унеможливлювало б шлюб, не виникає. Тому канонічних перешкод для такого шлюбу немає. Втім, оскільки існує стійка народна традиція хрещеним не одружуватися між собою, то коли у людей є сумніви, у подібних випадках ми пропонуємо отримати благословення єпископа на вінчання.

      З повагою, священик Андрій

Залишити коментар до Larisa Скасувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *