Митрополит Олександр (Драбинко)

З благословення Предстоятеля Православної Церкви України Блаженнішого Митрополита Епіфанія настоятелем ставропігійного Спасо-Преображенського собору в Києві є Високопреосвященіший Олександр, митрополит Переяславський і Вишневський.

Офіційна довідка:
Митрополит Переяславський і Вишневський Олександр — у миру Драбинко Олександр Миколайович.

Народився 18.03.1977 в м. Корець Рівненської області в сім’ї службовців.

1994 року закінчив загальноосвітню школу I-III ступенів №3 м.Корець з відзнакою “Золота медаль”.

З 1994 року навчався в Московській духовній семінарії у м.Сергіїв Посад, Московської області, яку закінчив 1998 року по першому розряду.

З 1998 по 2002 рік навчався в Київській духовній академії, по закінченні якої захистив дисертацію на тему “Православ’я у посттоталітарній Україні (віхи історії)”. За дану наукову працю Вченою Радою Київської духовної академії присуджено вчений ступінь кандидата богослов’я.

З 1998 року – референт Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви.

20 травня 2004 року висвячений на диякона Блаженнішим Володимиром, Митрополитом Київським і всієї України.

З лютого 2003 по листопад 2005 року – співавтор та ведучий спільного проекту ТРК “Ера” та Головної редакції інформаційних програм Української Православної Церкви “Православний Міръ”.

1 липня 2006 року призначений Особистим секретарем Предстоятеля УПЦ.

З 1 серпня 2006 року Головний редактор офіційного веб-сайту Української Православної Церкви (orthodox.org.ua) та шеф-редактор офіційного загальноцерковного друкованого видання “Церковна (православна) газета”.

28 липня 2006 року Блаженнійшим Володимиром, митрополитом Київським і всієї України висвячений у сан священника.

20 серпня 2006 року Блаженнішим Володимиром, Митрополитом Київським і всієї України пострижений у чернецтво на Святій Горі Афон у Руському Свято-Пантелеімонівському монастирі з ім’ям Олександр на честь преподобного Олександра Свірського.

19 грудня 2007 року у Трапезному храмі Києво-Печерської Лаври Предстоятелем та собором єпископів УПЦ висвячений у єпископа Переяслав-Хмельницького, вікарія Київської Митрополії.

18 грудня 2010 року Блаженнішим Митрополитом Володимиром возведений у сан архієпископа.

23 листопада 2013 року Блаженнішим Митрополитом Володимиром возведений у сан митрополита.

У квітні 2018 року першим з архієреїв УПЦ підписав звернення до Вселенського Патріарха Варфоломія з проханням дарувати Православній Церкві в Україні автокефалію та видати відповідний Томос.

15 грудня 2018 року взяв участь в Об’єднавчому соборі в Софії Київській, де було проголошено створення Православної Церкви України.
Священним Синодом Православної Церкви України призначений керуючим Переяславсько-Вишневською єпархією.

Відеоканал митрополита Олександра на YouTube

– Владика, розкажіть, будь ласка, де ви народилися і почали служити Богу?

– Народився я в місті Корець на Рівненщині. Батько – інженер. Мати – економіст. Кажуть, дитиною я був не зовсім слухняним, з характером (посміхається). Ходив у дитячий садочок, закінчив загальноосвітню школу №3. Безмірно вдячний вчителям. Вони з розумінням ставилися до моїх релігійних поглядів, незважаючи на те, що ми часто сперечалися. Пам’ятаю, на уроці біології в противагу теорії Дарвіна я відстоював теорію креаціонізму. Але вчителька була мудрою жінкою і відповіла мені так: “Саша, я з тобою згодна, але у мене є програма, якої я зобов’язана суворо дотримуватися”. Не було проблем і з пропусками занять, коли вони збігалися з церковними святами. Після того, як з 1988 року у Церкви з’явилася можливість відкривати навчальні заклади, при Корецькому монастирі була створена недільна школа. У ній протягом чотирьох років під керівництвом відомого досвідченого духівника протоієрея Йосифа я і вивчав Закон Божий. Вихованців було чоловік двісті. Навчання складалося не тільки з вивчення Закону Божого. Ми організовували концертні програми, з якими виступали перед народом Божим у свята. Пізніше в цьому ж монастирі я також сподобився нести й іподияконський послух.

– Як це сталося?

– Якось матінка Михаїла (зараз вона ігуменя Житомирського Свято-Анастасіївського монастиря) прямо запитала: “Чи не бажаєте ви іподияконствувати за богослужінням?”. Пам’ятаю трепет і захоплення, з яким я вперше увійшов у вівтар. Це було в соборному Свято-Троїцькому храмі Корецької обителі. Це почуття, яке не можу ні передати, ні повторити до цих пір. Мене не зрозуміє ніхто, крім того, хто з таким почуттям у 14 років вперше увійшов до вівтаря. Ще одна значна подія мого життя також відбулася саме в Корці. Це зустріч з Блаженнішим. У 1993 році, вже будучи Предстоятелем Української Православної Церкви, він відправився відвідувати єпархії. Владика побував і в Корецькому ставропігійному монастирі. Мені було 16 років. Пам’ятаю, як Блаженніший приїхав на свято Корецької ікони Божої Матері “Споручниця грішних”. Відслужив всеношну. Я вже був зібрався додому, виїжджаю (на своєму улюбленому велосипеді “Десна”), і раптом бачу: по території прогулюються ігуменя Наталія та Блаженніший. “Ось це ми посадили, ось це збираємося зробити. Тут потрібно поштукатурити стіни”, – розповідала матінка. Блаженніший уважно слухав. Я зупинився, поставив велосипед, підійшов до владики і попросив благословення. Він благословив, посміхнувся, але нічого не сказав. Тоді матінка перехрестила мене і звернулася до Предстоятеля: “Ваше Блаженство, з цього хлопця напевно буде толк”. Ці слова нагадав мені багато років потому вже сам Блаженніший.

Священик Андрій Дудченко про владику Олександра: З владикою Олександром служити завжди легко і приємно. Для мене як для священика це дуже важливий показник. Владика завжди проникливо читає молитви. Бува таке, що за архієрейською службою думаєш більше не про молитву, а про те, як стати, куди повернутися, коли поклонитися. Але на богослужіннях, які очолює владика Олександр, такого немає. Молитва владики веде за собою усіх. І ще одна важлива, на мою думку, річ, – владика вміє довіряти людям. Це чудовий приклад справжнього євангельського пастирства, вільного від авторитарності. В своїх проповідях він указує шлях, пропонує йти разом, але не примушує й не вимагає. Саме такого пастирства потребують люди сьогодні.

– Які плани у Вас щодо храму на Теремках? Яким буде тут церковне життя?

– Ми прагнемо, щоби Спасо-Преображенський храм став не тільки улюбленим місцем молитви теремківчан, а й духовно-просвітницьким центром. Наразі протягом тижня, крім свят, у храмі правиться дві Божественні літургії — по суботах та неділях. Згодом виростемо й до того, щоби правити літургії щодня. Служать у храмі досвідчені священики з вищою богословською освітою. При храмі проводяться заняття з вивчення Святого Письма для дорослих, формується дитяча недільна школа. Планів багато, але реалізувати їх ми можемо тільки разом та з поміччю Божою. Запрошую всіх читачів до храму нашої молитви — нашого спільного дому.

6 thoughts on “Митрополит Олександр (Драбинко)

  1. Спаси Господи! Очень тронули воспоминания Владыки… до слез… Действительно незабываемые моменты. Мне все нашего батюшку хочется спросить, помнит ли он свою первую Литургию? Но ответ-то знаю! Сама никогда не забуду тех дорогих секунд, когда брала благословение у нашего Блаженнейшего Владимира.
    Была в Корецком монастыре несколько лет назад. Благодатные места. Тянет.

  2. Уважаемый Митрополит Александр благодарим Вас за такой красивейший Спасо-Преображенский собор но у меня есть маленькая просьба. Недавно в соборе установили заместь деревянных лавок вроде как плиты для сидения, но есть люди инвалиды которые стоять не могут и говорят что на этих лавочках через минут 10 вообще нгельзя сидеть, очень холодные можно почки застудить. Если будет хоть какая то возможность, хоть не на все сделать что-то чтобы людям было комфортно сидеть. Спаси Господи !

  3. Не можу зрозуміти, чому коли служить о. Валерій, він патріарха взагалі не поминає. Через це не хочеться в храм ходити. Може він не знає, що через це у людей можутьбути спокуси. Блаженніший Володимир так би не робив, а Ви його часто згадуєте. Ми взагалі, яка церква?

  4. Больно читать высказывания некоторых людей «Ми взагалі яка церква». Почитайте проповедь митрополита Александра “І тих Мені треба привести…” Проповідь митрополита Олександра у неділю другу Великого посту (08.03.2015).
    С книги протоирея Сергия Филимонова: «Не люби переходить с места на место; но лучше терпением извлекай пользу из неудобств, встречаемых на месте твоего жительства. Скажи мне, после того, как мы с тобою обойдем целый мир, не келлия ли ожидает нас, если захотим спастись ? А если и в общежитии оставаться нет у нас терпения, и в уединении не находим себе безмолвия, то где же, наконец, будет нам приют ? Это походит на то как если сказать «и теплоты солнечной переносить не могу, и тень для меня несносна».
    Чтобы спастись человеку надо смириться, потому что гордого если и силою посадить в рай, он и там не найдёт покоя, и будет недоволен, и скажет: «Почему я не на первом месте ?». А смиренная душа исполнена любви и не ищет первенства, но во всём желает добра и всем бывает довольна.
    Посмотрите на того, кто любит свою волю. Он никогда не имеет мира в душе и всегда недоволен: то не так, это нехорошо. А кто совершенно предался на волю Божию, тот имеет чистую молитву, душа его любит Господа, и всё ему приятно и мило.
    Все хотят иметь мир, но не знают, как этого достигнуть. Паисий Великий раздражился, и просил у Господа избавить его от раздражительности. Явился ему Господь и говорит: «Паисие, если хочешь не раздражаться, то ничего не пожелай, никого не осуди и не возненавидь, и не будешь раздражаться». Так всякий человек, если отсекает свою волю пред Богом и людьми, всегда будет мирен в душе, а кто любит творить волю свою, тот никогда не будет мирен.

  5. Наша родственница передала нам текст песни которую поют у них в церки в селе Кучакове, хочется поделиться с людьми:

    Странник стоит у двери,
    Тихо стучит: «Отвори!».
    Посох в руке у Него,
    Дальня дорога Его.
    Припев: Отвори, отвори, отвори
    Господу двери свои

    Что-то случилось в дому,
    Дверь не открылась Ему.
    Видно в нем жители спят
    Иль не хотят отворять.
    Припев: Отвори, отвори, отвори
    Господу двери свои

    Жалко и скорбно Ему,
    Дверь не открылась Ему.
    Слезы блистали в очах
    И перестал Он стучать.
    Припев: Отвори, отвори, отвори
    Господу двери свои

    Кто не открыл Ему дверь
    Друг мой не думай теперь.
    Может, как странник в пути,
    Навек от тебя Он уйти.
    Припев: Отвори, отвори, отвори
    Господу двери свои

    Голос возвысил Христос,
    Страждущим воду принес,
    Знай навсегда для тебя
    Льется Живая вода.
    Припев: Отвори, отвори, отвори
    Господу двери свои

    Грех твой тебя усыпил,
    Навеки со Мной разлучил.
    Если ты любишь Меня,
    Вновь подыму Я тебя.
    Припев: Отвори, отвори, отвори
    Господу двери свои

    Я продолжаю стучать,
    Ты продолжаешь молчать.
    Как же войду я в твой дом
    С Духом Святым и венцом.
    Припев: Отвори, отвори, отвори
    Господу двери свои

    Он в мое сердце войдет,
    Мир и любовь принесет.
    Странник стоит у двери,
    Тихо стучит, отвори
    Припев: Отвори, отвори, отвори
    Господу двери свои.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *