Митрополит Олександр

Архієпископ Переяслав-Хмельницький Олександр

Митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр

З благословення Предстоятеля Української Православної Церкви намісником ставропігійного храму Преображення Господнього є Високопреосвященний Олександр, митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський, вікарій Київської Митрополії.

Офіційна довідка:
Архієпископ Переяслав-Хмельницький Олександр — у миру Драбинко Олександр Миколайович.
Народився 18.03.1977 в м. Корець Рівненської області в сім’ї службовців.
1994 року закінчив загальноосвітню школу I-III ступенів №3 м.Корець з відзнакою “Золота медаль”.
З 1994 року навчався в Московській духовній семінарії у м.Сергіїв Посад, Московської області, яку закінчив 1998 року по першому розряду.
З 1998 по 2002 рік навчався в Київській духовній академії, по закінченні якої захистив дисертацію на тему “Православ’я у посттоталітарній Україні (віхи історії)”. За дану наукову працю Вченою Радою Київської духовної академії присуджено вчений ступінь кандидата богослов’я.
З 1998 року – референт Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви.
20 травня 2004 року висвячений на диякона Блаженнішим Володимиром, Митрополитом Київським і всієї України.
З лютого 2003 по листопад 2005 року – співавтор та ведучий спільного проекту ТРК “Ера” та Головної редакції інформаційних програм Української Православної Церкви “Православний Міръ”.
1 липня 2006 року призначений Особистим секретарем Предстоятеля УПЦ.
З 1 серпня 2006 року Головний редактор офіційного веб-сайту Української Православної Церкви (orthodox.org.ua) та шеф-редактор офіційного загальноцерковного друкованого видання “Церковна (православна) газета”.
28 липня 2006 року Блаженнійшим Володимиром, митрополитом Київським і всієї України висвячений у сан священника.
20 серпня 2006 року Блаженнішим Володимиром, Митрополитом Київським і всієї України пострижений у чернецтво на Святій Горі Афон у Руському Свято-Пантелеімонівському монастирі з ім’ям Олександр на честь преподобного Олександра Свірського.
19 грудня 2007 року у Трапезному храмі Києво-Печерської Лаври Предстоятелем та собором єпископів УПЦ висвячений у єпископа Переяслав-Хмельницького, вікарія Київської Митрополії.
18 грудня 2010 року Блаженнішим Митрополитом Володимиром возведений у сан архієпископа.
23 листопада 2013 року Блаженнішим Митрополитом Володимиром возведений у сан митрополита.

– Владика, розкажіть, будь ласка, де ви народилися і почали служити Богу?

– Народився я в місті Корець на Рівненщині. Батько – інженер. Мати – економіст. Кажуть, дитиною я був не зовсім слухняним, з характером (посміхається). Ходив у дитячий садочок, закінчив загальноосвітню школу №3. Безмірно вдячний вчителям. Вони з розумінням ставилися до моїх релігійних поглядів, незважаючи на те, що ми часто сперечалися. Пам’ятаю, на уроці біології в противагу теорії Дарвіна я відстоював теорію креаціонізму. Але вчителька була мудрою жінкою і відповіла мені так: “Саша, я з тобою згодна, але у мене є програма, якої я зобов’язана суворо дотримуватися”. Не було проблем і з пропусками занять, коли вони збігалися з церковними святами. Після того, як з 1988 року у Церкви з’явилася можливість відкривати навчальні заклади, при Корецькому монастирі була створена недільна школа. У ній протягом чотирьох років під керівництвом відомого досвідченого духівника протоієрея Йосифа я і вивчав Закон Божий. Вихованців було чоловік двісті. Навчання складалося не тільки з вивчення Закону Божого. Ми організовували концертні програми, з якими виступали перед народом Божим у свята. Пізніше в цьому ж монастирі я також сподобився нести й іподияконський послух.

– Як це сталося?

– Якось матінка Михаїла (зараз вона ігуменя Житомирського Свято-Анастасіївського монастиря) прямо запитала: “Чи не бажаєте ви іподияконствувати за богослужінням?”. Пам’ятаю трепет і захоплення, з яким я вперше увійшов у вівтар. Це було в соборному Свято-Троїцькому храмі Корецької обителі. Це почуття, яке не можу ні передати, ні повторити до цих пір. Мене не зрозуміє ніхто, крім того, хто з таким почуттям у 14 років вперше увійшов до вівтаря. Ще одна значна подія мого життя також відбулася саме в Корці. Це зустріч з Блаженнішим. У 1993 році, вже будучи Предстоятелем Української Православної Церкви, він відправився відвідувати єпархії. Владика побував і в Корецькому ставропігійному монастирі. Мені було 16 років. Пам’ятаю, як Блаженніший приїхав на свято Корецької ікони Божої Матері “Споручниця грішних”. Відслужив всеношну. Я вже був зібрався додому, виїжджаю (на своєму улюбленому велосипеді “Десна”), і раптом бачу: по території прогулюються ігуменя Наталія та Блаженніший. “Ось це ми посадили, ось це збираємося зробити. Тут потрібно поштукатурити стіни”, – розповідала матінка. Блаженніший уважно слухав. Я зупинився, поставив велосипед, підійшов до владики і попросив благословення. Він благословив, посміхнувся, але нічого не сказав. Тоді матінка перехрестила мене і звернулася до Предстоятеля: “Ваше Блаженство, з цього хлопця напевно буде толк”. Ці слова нагадав мені багато років потому вже сам Блаженніший.

Священик Андрій Дудченко про владику Олександра: З владикою Олександром служити завжди легко і приємно. Для мене як для священика це дуже важливий показник. Владика завжди проникливо читає молитви. Бува таке, що за архієрейською службою думаєш більше не про молитву, а про те, як стати, куди повернутися, коли поклонитися. Але на богослужіннях, які очолює владика Олександр, такого немає. Молитва владики веде за собою усіх. І ще одна важлива, на мою думку, річ, – владика вміє довіряти людям. Це чудовий приклад справжнього євангельського пастирства, вільного від авторитарності. В своїх проповідях він указує шлях, пропонує йти разом, але не примушує й не вимагає. Саме такого пастирства потребують люди сьогодні.

– Які плани у Вас щодо храму на Теремках? Яким буде тут церковне життя?

– Ми прагнемо, щоби Спасо-Преображенський храм став не тільки улюбленим місцем молитви теремківчан, а й духовно-просвітницьким центром. Наразі протягом тижня, крім свят, у храмі правиться дві Божественні літургії — по суботах та неділях. Згодом виростемо й до того, щоби правити літургії щодня. Служать у храмі досвідчені священики з вищою богословською освітою. При храмі проводяться заняття з вивчення Святого Письма для дорослих, формується дитяча недільна школа. Планів багато, але реалізувати їх ми можемо тільки разом та з поміччю Божою. Запрошую всіх читачів до храму нашої молитви — нашого спільного дому.

Митрополит Олександр: 6 коментарів

  1. Спаси Господи! Очень тронули воспоминания Владыки… до слез… Действительно незабываемые моменты. Мне все нашего батюшку хочется спросить, помнит ли он свою первую Литургию? Но ответ-то знаю! Сама никогда не забуду тех дорогих секунд, когда брала благословение у нашего Блаженнейшего Владимира.
    Была в Корецком монастыре несколько лет назад. Благодатные места. Тянет.

  2. Уважаемый Митрополит Александр благодарим Вас за такой красивейший Спасо-Преображенский собор но у меня есть маленькая просьба. Недавно в соборе установили заместь деревянных лавок вроде как плиты для сидения, но есть люди инвалиды которые стоять не могут и говорят что на этих лавочках через минут 10 вообще нгельзя сидеть, очень холодные можно почки застудить. Если будет хоть какая то возможность, хоть не на все сделать что-то чтобы людям было комфортно сидеть. Спаси Господи !

  3. Не можу зрозуміти, чому коли служить о. Валерій, він патріарха взагалі не поминає. Через це не хочеться в храм ходити. Може він не знає, що через це у людей можутьбути спокуси. Блаженніший Володимир так би не робив, а Ви його часто згадуєте. Ми взагалі, яка церква?

  4. Больно читать высказывания некоторых людей «Ми взагалі яка церква». Почитайте проповедь митрополита Александра “І тих Мені треба привести…” Проповідь митрополита Олександра у неділю другу Великого посту (08.03.2015).
    С книги протоирея Сергия Филимонова: «Не люби переходить с места на место; но лучше терпением извлекай пользу из неудобств, встречаемых на месте твоего жительства. Скажи мне, после того, как мы с тобою обойдем целый мир, не келлия ли ожидает нас, если захотим спастись ? А если и в общежитии оставаться нет у нас терпения, и в уединении не находим себе безмолвия, то где же, наконец, будет нам приют ? Это походит на то как если сказать «и теплоты солнечной переносить не могу, и тень для меня несносна».
    Чтобы спастись человеку надо смириться, потому что гордого если и силою посадить в рай, он и там не найдёт покоя, и будет недоволен, и скажет: «Почему я не на первом месте ?». А смиренная душа исполнена любви и не ищет первенства, но во всём желает добра и всем бывает довольна.
    Посмотрите на того, кто любит свою волю. Он никогда не имеет мира в душе и всегда недоволен: то не так, это нехорошо. А кто совершенно предался на волю Божию, тот имеет чистую молитву, душа его любит Господа, и всё ему приятно и мило.
    Все хотят иметь мир, но не знают, как этого достигнуть. Паисий Великий раздражился, и просил у Господа избавить его от раздражительности. Явился ему Господь и говорит: «Паисие, если хочешь не раздражаться, то ничего не пожелай, никого не осуди и не возненавидь, и не будешь раздражаться». Так всякий человек, если отсекает свою волю пред Богом и людьми, всегда будет мирен в душе, а кто любит творить волю свою, тот никогда не будет мирен.

  5. Наша родственница передала нам текст песни которую поют у них в церки в селе Кучакове, хочется поделиться с людьми:

    Странник стоит у двери,
    Тихо стучит: «Отвори!».
    Посох в руке у Него,
    Дальня дорога Его.
    Припев: Отвори, отвори, отвори
    Господу двери свои

    Что-то случилось в дому,
    Дверь не открылась Ему.
    Видно в нем жители спят
    Иль не хотят отворять.
    Припев: Отвори, отвори, отвори
    Господу двери свои

    Жалко и скорбно Ему,
    Дверь не открылась Ему.
    Слезы блистали в очах
    И перестал Он стучать.
    Припев: Отвори, отвори, отвори
    Господу двери свои

    Кто не открыл Ему дверь
    Друг мой не думай теперь.
    Может, как странник в пути,
    Навек от тебя Он уйти.
    Припев: Отвори, отвори, отвори
    Господу двери свои

    Голос возвысил Христос,
    Страждущим воду принес,
    Знай навсегда для тебя
    Льется Живая вода.
    Припев: Отвори, отвори, отвори
    Господу двери свои

    Грех твой тебя усыпил,
    Навеки со Мной разлучил.
    Если ты любишь Меня,
    Вновь подыму Я тебя.
    Припев: Отвори, отвори, отвори
    Господу двери свои

    Я продолжаю стучать,
    Ты продолжаешь молчать.
    Как же войду я в твой дом
    С Духом Святым и венцом.
    Припев: Отвори, отвори, отвори
    Господу двери свои

    Он в мое сердце войдет,
    Мир и любовь принесет.
    Странник стоит у двери,
    Тихо стучит, отвори
    Припев: Отвори, отвори, отвори
    Господу двери свои.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *