Богослужіння у свято П’ятидесятниці, 27 травня

П’ятидесятниця – день сходження Святого Духа на апостолів. В цей день апостоли отримали дар Святого Духа і почали відкрито і безбоязно різними мовами проповідувати те, про що раніше переповідали лише таємно – про воскресіння Христове. Від імені митрополита Переяслав-Хмельницького і Вишневського Олександра, голови Парафіяльної ради Ігоря Лисова та усієї громади Спасо-Преображенського собору вітаємо усіх парафіян та читачів сайту з цим великим святом! День зішестя Святого Духа є днем народження Християнської Церкви.

Божественну літургію у день свята та всеношну напередодні очолив митрополит Олександр у співслужінні духовенства собору та разом з вірним народом Божим. Після Апостолу проповідував протодиякон Іван Гичун. Одразу після літургії було відправлено вечірню з колінопреклонними молитвами. Святкування продовжилося виступом дитячого хору.

Після служби владика Олександр звернувся до усього вірного народу Божого, що зібрався в соборі на святкування П’ятидесятниці – народження Церкви Христової – з питанням про підтримку його позиції щодо улікування рани розколу та об’єднання українського Православ’я в єдину Помісну Церкву, визнану в православному світі. В контексті нещодавного рішення Синоду УПЦ, в якому нашого владику закликали “утриматися від будь-яких публічних виступів та висловлювань, що викликають обурення серед єпископату, кліриків та мирян Української Православної Церкви і вносять спокусу в серця віруючих”, митрополит Олександр спитав парафіян, чи вповноважують вони владику бути голосом своєї пастви та публічно говорити на тему об’єднання і автокефалії Православної Церкви в Україні. Парафіяни єдиним серцем і устами підтримали свого пастиря. Молімося, щоб Господь благословив миром і єдністю Свою Церкву в нашій державі.

За сприяння голови Парафіяльної ради Ігоря Лисова Божественна літургія транслювалася наживо тут на нашому сайті та на YouTube-каналі Спасо-Преображенського собору.

Проповідь протодиякона Івана Гичуна на Апостол

Уривок з книги Діянь святих апостолів, котрий ми щойно чули, розповідає про подію, яку ми сьогодні святкуємо – зішестя Святого Духа на апостолів, П’ятидесятницю.

Ще з часів Старого Завіту в історії ізраїльського народу цей день вже був і лишається знаковим і важливим. Адже саме в цей день, п’ятидесятий день після єврейської пасхи, після виходу з Єгипту, Бог дарував народові ізраїльському Закон через пророка Мойсея. Тому щороку євреї традиційно, як і на Пасху, збирались в Єрусалимі, аби віддати хвалу Богові за всі Його благодійства і передусім за дарування Синайського законодавства. Єрусалим того часу нагадував великий мегаполіс, котрий жив своїм життям, своїми законами. Багато хто з його мешканців вже напевно й призабув, що відбулось там п’ятдесят чи трохи більше днів тому. Самі апостоли після вознесіння їхнього Божественного Учителя швидше за все перебували в певній невизначеності. Адже до того Христос час від часу являвся їм по воскресінню Своєму, а тепер їм лишалось невідомо скільки часу чекати обіцяного Утішителя. І ось апостоли вже вкотре збираються на молитву у Сіонській світлиці. В місці, де проходила Таємна вечеря, під час якої Христос встановив таїнство святої Євхаристії, саме тут він являвся учням після Свого воскресіння. І ось, під час чергового зібрання на молитву відбувається очікувана подія, про яку говорив сам Спаситель. На кожного з присутніх видимим чином у вигляді вогняних язиків сходить Дух Святий. Як передає нам святий апостол Лука: « І сповнились всі Духа Святого й почали говорити різними мовами».

Але що ж по суті тоді відбулось? Чи тільки чудо дарування можливості проповідувати різними мовами?

Звичайно, ні. Бо відбулось саме народження Церкви. Церкви вже не просто як групи однодумців, чи прихильників Христа, а Церкви, в якій кожен віруючий віднині матиме можливість отримати доступ до Божественної благодаті у святих таїнствах. І провідниками її стають учні Христові.

З цього моменту апостоли безбоязно, впевнено і переконливо йдуть проповідувати туди, куди раніше просто боялись з’являтися. Проповідують усім людям, незалежно від їх національності. Святий Дух руками апостолів відкриває двері до Церкви для всіх народів. Відбувається подія, що кладе початок існуванню, як сказано в Символі віри, єдиної святої соборної і апостольської Церкви.

Того дня зійшовши на учнів Христових, Святих Дух вже не полишає їх. Не полишає Він і дотепер всіх віруючих у Христа. Діє в Церкві і наповнює кожного з нас від моменту нашого хрещення й миропомазання. І тому ці таїнства стають нашою першою в житті П’ятидесятницею. Божественна благодать, котру ми отримуємо в святих таїнствах, справді дієво підтримує нас в нашому житті і часто неможливе робить можливим. Вона не обмежується міцним здоров’ям, благополуччям чи успіхами в житті. Благодать діє ширше – цілісно на нас, і на душу і на тіло.

Відтак кожен наш похід в храм має бути дорогою до Бога, до джерела благодаті Святого Духа, до Небесної криниці, вода котрої пропонується всім віруючим. І найголовнішим нашим таїнством покликана бути в нашому житті Божественна Євхаристія. Таїнство, в якому ми найтіснішим чином поєднуємося з Богом. Саме тому в Церкві все так і встановлене – піст, молитва, богослужіння – все готує віруючого до Чаші Христової. Це чи не єдина причина, чому насправді маємо йти до храму. Не лише по великих святах, як сьогодні, а кожного разу, коли Бог дає нам таку можливість. Навіть не молитва сама по собі, а саме благодать Божа є нашою метою і засобом на шляху до спасіння. І єдине, що нам справді варто зробити – це стати спроможними прийняти цей Божественний Дар.

Отож, сьогодні святкуючи святу П’ятидесятницю, дорогі браття й сестри, просімо Духа Святого, аби Він і нас відвідав, щоби допоміг нам оновитися, преобразитися, стати вмістилищем любові і добра. Амінь.

Всеношна напередодні свята:

Богослужіння у свято П’ятидесятниці, 27 травня: 2 коментарі

  1. Дякую за трансляцію, сьогодні не мала змоги бути,, але віртуально була з вами і на колінах промовляла молитви разом з вірними. І хочу також висловити підтримку Владиці Олександру в його позиції до Томасу. Да буде на все Божа воля і воля народу Божого, вільного , водимого Духом Св”ятим.

  2. Не знаю, чи зміг би я ходити в храми теперішньої УПЦ, якби не було таких людей як владико Олександр та тих, хто підтримує таку ж позицію щодо об’єднання і автокефалії Православної Церкви в Україні. Низький уклін Вам, владико! Хай благословляє і допомагає Вам Господь!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *