Божественна літургія у Неділю про блудного сина

Сьогодні, 4 лютого, – друга підготовча неділя до Великого посту. За Божественною літургією цього дня читається притча про блудного сина (з Євангелія від Луки), в якій Господь Ісус Христос відкриває любов Небесного Отця. Бог з радістю приймає нас як Своїх заблукалих дітей, коли приходимо з покаянням до Нього. За вечірнім богослужінням від цієї неділі і до початку Великого посту співають 136 псалом “На ріках Вавилонських” – пісню вигнанців, що сумують за батьківщиною. Ми слухаємо та співаємо цей псалом, маючи надію повернутися до нашої справжньої Небесної Батьківщини. Крім того, сьогодні Православна Церква згадує пам’ять святого апостола Тимофія та всіх новомучеників і сповідників нашої землі, що були закатовані безбожниками у ХХ столітті. Богослужіння цього дня в нашому соборі очолив митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр у співслужінні кліриків собору та разом з усім вірним народом Божим. Після Апостолу проповідував протодиякон Сава Заріцький, проповідь після Євангелія сказав протоієрей Василій Сабанюк. Нагадуємо також, що одразу після Божественної літургії в нашому соборі проводиться коротка дитяча молитва:

За сприяння голови Парафіяльної ради Ігоря Лисова Божественна літургія транслювалася наживо на нашому сайті та на YouTube-каналі Спасо-Преображенського собору.

Читання Апостолу:

Читання Євангелія:

Проповідь на Євангельське читання протоієрея Василія Сабанюка:

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. 

Сьогоднішню підготовчу неділю до Великого посту Церква іменує неділею про блудного сина. У цей день за Божественною літургією читається притча Христа Спасителя про блудного сина з Євангелія від Луки.

Дорогі браття і сестри, історію блудного сина ми можемо зустріти не тільки в Євангелії, але і в нашому житті, чи то суспільному, чи сімейному, чи особистому. В житті, яке ведуть люди, керуючись тільки своїми егоїстичними міркуваннями. Притчу про блудного сина кожна людина переживає по-своєму. Ми або засмучуємося печаллю батька, який втратив сина, або ж сумуємо, як той молодший син, який опинився в скрутному становищі після того, як забравши свою частину батьківського заповіту, пішов в далеку країну і, живучи там розпутно, розтратив своє багатство. Слухаючи притчу, ми радіємо радістю батька, який дочекався повернення блудного свого сина, і радістю блудного сина, який знайшов у собі силу волі, щоб з покаянням повернутися до батька. В цій історії кожен грішник може і повинен побачити себе, свою долю, свої помилки, і разом з тим можливість повернення. Кожен може і повинен відчути, наскільки благодатно і радісно перебувати у батьківському домі.

Господь Ісус Христос показує віруючій людині її відношення не з земним батьком, хоча і це не виключено, а з Отцем Небесним, показує, в яких стосунках ми повинні перебувати з Богом і в яких дійсно перебуваємо.

Господь — Батько всіх людей. Всі ми — чада Отця Небесного, у Котрого багато любові, багато милосердя і щедрот. І оскільки Він є найвища і абсолютна Любов, ці щедроти і милості багато виливаються на всіх — добрих і злих, покірних і непокірних дітей. Ми віддаємо себе тимчасовим, суєтним і скоропреходящим благам, забуваючи про блага вічні.

Якщо кожен з нас знайде в собі силу і мужність подивитися на себе, то не буде потрібно особливих доказів, щоб переконатися в тому, що всі ми, блукаючи в цьому житті, дуже сподіваємося на себе, не надіючись і взагалі забуваючи про силу, правду, і головне, про любов Отця Небесного.

Браття і сестри, кожен з нас, незалежно від того, наскільки далеко відходить від батьківського дому, від Церкви, від Бога, від правди, якщо тільки схаменеться, усвідомить, знайде в собі думку і силу знову повернутися до джерела світла і любові, негайно отримає руку допомоги, прощення і колишню любов Отця Небесного. «Якщо і ненависні ми Богу за гріхи наші, то знову будемо улюблені ним за покаяння» (прп. Ніл Синайський).

Блудний, але син … І як це важливо завжди пам’ятати. Синівство — це величезне щастя для кожної людини. Якими б грішними ми не були, ми залишаємося синами Отця Небесного: і наш порятунок залежить від нас самих. Головне — не втратити почуття синівства, пам’ятати, що у нас є можливість виправитися і знову знайти батьківську любов.

Вводячи нас у пречесні дні Великого посту, Церква нагадує нам про цю радісну і щасливу можливість.

Нехай же серцевідець Господь, що знає не тільки наші справи, а й думки, не позбавить нас благодатного дару синівства і свідомості того, що ми є дітьми Отця Небесного. Амінь.

Повний запис відео буде доступний для перегляду після обробки на сервері:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *