Страсний тиждень день за днем

Богослужіння Страсного тижня у Спасо-Преображенському соборі правилися кожного дня. Пропонуємо вас прочитати пояснення до кожного дня і подивитися фоторепортаж.

Великі Понеділок, Вівторок і Середа

Великі Понеділок, Вівторок та Середу правляться служби, у тому числі літургія Передосвячених Дарів, які мало чим відрізняються від буденних служб усього Великого посту. Тропар цих трьох днів — “Ось Жених іде в опівночі” — закликає християн у духовному пильнуванні зустріти Христа, Який іде на страждання та смерть.

У піснеспівах перших трьох днів Страсного Тижня згадуються події, що сталися у останні дні перед Стражданнями Ісуса. У Великий Понеділок згадують прокляття безплідної смоковниці, що росла на шляху до Єрусалимського Храму, а також споминають Йосифа Прекрасного, що був проданий братами в єгипетське рабство. У Великий Вівторок нагадують притчу Христову про десятеро дів, з яких п’ятеро були розумними та взяли запас олії для світильників, щоб зустріти Жениха, а інші п’ятеро не дбали про це і лишилися ззовні з загаслими лампами. У Велику Середу згадують, як блудниця помазала миром ноги Ісуса Христа, приготував таким чином Його тіло до похорону та отримавши прощення гріхів, та зраду Іуди.

У Велику Середу ввечері було відправлено останню цього року Літургію Передосвячених Дарів, а після неї останній раз прочитали великопісну молитву преподобного Єфрема Сиріна. 

Також ввечері цього дня на прохання голови Парафіяльної ради собору Ігоря Лисова було відправлене таїнство Соборування для працівників компанії “Ліко-Холдинг”.

Великий Четвер

У Великий Четвер відправляється Божественна літургія святителя Василя Великого. Богослужбова тематика Великого Четверга — спомин Тайної вечері Спасителя, під час якої Ісус вперше причастив учнів-апостолів Своїм Тілом і Кров’ю.

За літургією практично всі віряни, хто молився у храмі, причастилися Тіла й Крові Христових. Апостольське читання за літургією взяте з Першого послання апостола Павла до Коринтян та є найдавнішим в історії серед писемних джерел згадок про Тайну вечерю (послання до Коринтян написане раніш за усі Євангелія). За літургією декілька разів співають гімн “Вечері Твоєї тайної…” – де віряни просять Господа, щоб Він удостоїв їх стати причасниками Тайної вечері, та зі свого боку обіцяють вірність у сповіданні віри та виконанні заповідей Божих впродовж усього життя.

Велика П’ятниця

Вершина та серце церковного року — тридення від Страсної П’ятниці до світлої Пасхи. Цими днями Православна Церква молитовно переживає центральні події історії нашого спасіння: перехід Сина Божого від Хреста через зішестя у пекло до Воскресіння з мертвих. Ісуса Христа було розіп’ято напередодні єврейської пасхи, а воскрес Він у перший день після суботи, який у деяких мовах згодом дістав назви дня воскресного. У пасхальні дні християни не тільки згадують головні події з життя Ісуса Христа. Ми також святкуємо і наш перехід від рабства гріху до свободи дітей Божих та водночас від смерті до воскресіння та справжнього життя.

Пасхальне тридення відкриває Велика П’ятниця. Богослужіння цього дня починаються з “Послідування святих і спасительних Стратей Господа нашого Ісуса Христа”. Побудоване на основі утрені, воно за уставом має розпочинатися ввечері Великого Четверга через годину після заходу сонця. За цією службою читаються 12 уривків з Євангелія, що розповідають про Страсті Господні.

Читання євангельських текстів відтіняється співом антифонів — майже таку саму службу відправляли в Єрусалимі вже у четвертому столітті. У Велику П’ятницю мешканці Єрусалиму та пілігрими разом з єпископом ходили по місцях, пов’язаних із подіями Страстей, та читали там відповідні Євангелія, а під час переходів з місця на місце співали псалми та антифони.

Вранці Великої П’ятниці відправляють Царські часи. Вони називаються так тому, що у Візантії на них приходив імператор, який зазвичай часи пропускав. На кожному з Царських часів читаються особливі псалми, старозавітне пророцтво, Апостол і Євангеліє — по черзі на кожному часі з кожного євангеліста.

Після Царських часів правиться вечірня, під час якої до храму виноситься Плащаниця. На службі читається пророцтво Ісаї про страждаючого Месію, який “виправдає гріхи багатьох та понесе їх на Собі”. Апостольське читання з послання до Коринтян говорить про значення Хреста Христового: “Слово про Хрест для тих, хто гине, є безглуздя, а для нас, що спасаються, є сила Божа”. Євангельське читання про страждання та смерть Спасителя складане з розповідей різних євангелістів.

Наприкінці вечірні з вівтаря виноситься Плащаниця та покладається на середині храму. Символічно це означає зняття тіла Ісуса з Хреста та його поховання. Плащаниця — це великого розміру плат, на якому зображене покладене у гроб тіло Спасителя. Спочатку до богослужбового вжитку в Візантії увійшов “воздух” – прямокутний покров для Святих Дарів, яким покривали Євангеліє під час процесії входу. А сам термін “плащаниця” увійшов до слов’янських книг тільки з кінця XVI століття.

Одразу після винесення Плащаниці перед нею читається канон “на плач Пресвятої Богородиці” авторства Симеона Логофета. Цей канон зазвичай читають самі священики.

Фото Максима Сидоренка

Велика Субота

“Ця субота є благословенна, у ній Христос, заснувши, воскресне триденний”, – співається у кондаку Великої Суботи. Займаючи місце посередині між Хрестом та Воскресінням, Велика Субота є унікальним днем церковного року, коли плач перетворюється на радість. Це єдина субота впродовж усього року, яка є днем суворого посту: літургія (св. Василія Великого) цього дня за уставом відправляється після вечірні. У тематиці цього дня поєднуються найглибше умалення Сина Божого, що “навіть до пекла зійшов” у пошуках загиблого Адама, та початок перемоги над пеклом та смертю.

З Великої Суботи починається святкування Воскресіння. Про це говорить богослужіння Великої Суботи, а також і проповіді святих отців, які в цей день присвячені воскресінню й перемозі. Це видно і з іконописної традиції. Канонічна ікона Воскресіння Христового – це зображення Його зішестя в ад. Звичайно, існують ікони Воскресіння, на яких зображують явлення Христа мироносицям і учням. Однак у повному розумінні іконою Воскресіння є зображення знищення смерті, коли душа Христа, поєднана з Божеством, спустилася в ад і звільнила душі усіх, хто був там і чекав Його як Спасителя. “Смерті святкуємо умертвіння, аду ж руйнування”, – співаємо ми в церкві. Перемога над адом і умертвіння смерті – в цьому і є глибинний сенс свята.

Слово “ад” в Новому Завіті відповідає давньоєврейському “шеолу”, темному, невидимому царству мертвих. У Старому Завіті шеол представлявся як певний простір в надрах землі. Христос увійшов у владу смерті, погодився померти – після чого силою Свого Божества переміг смерть, абсолютно знесилив її і Своєю власною силою і дав можливість кожній людині уникати панування, влади та сили смерті і диявола.

Для розуміння цього дуже важливо Огласительне слово cв. Іоанна Златоуста, яке читається під час Великодньої Літургії. Поряд з іншим у ньому йдеться про те, що ад, зустрівши Христа, “засмутився, знеславився, став безвладним, зв’язаним та знищеним”. Далі говориться, що зі смертю Христа на хресті ад, прийнявши смертне тіло, опинився перед Богом, прийнявши землю-прах, зустрів небо, прийнявши те, що бачив, тобто людське тіло, людську природу, був переможений тим, чого не бачив, тобто Божеством.

Значну частину утрені Великої Суботи, яку митрополит Олександр разом із священиками відправив у Спасо-Преображенському соборі ввечері напередодні, займає спів “Непорочних” – 17-ї кафізми з Псалтиря, яка зазвичай входить до складу воскресних (в сучасній практиці це втрачено), суботніх та заупокійних богослужінь. Спів “Непорочних” чергується з “похвалами” – невеликими репліками, які до кінця кафізми стають все коротшими. Їхня тематика поступово змінюється від поховального плачу до руйнування пекла та очікування Воскресіння. Одразу після кафізми співають воскресні тропарі “Ангельський собор здивувався…”

Далі йде канон Великої Суботи з найкрасивішими ірмосами “Волною морською”, написаними єдиною в історії жінкою-гімнографом Касією. А після великого славослов’я Плащаницю обносять навколо храму. В кінці процесії після входу в храм читається пророцтво Єзекиїля — про сухі кістки, що воскресають за повелінням Божим. Далі в апостольському посланні до Коринтян йдеться про Христа як про “нову Пасху”. Після апостола “алілуя” співають з воскресними стихами “Нехай воскресне Бог”. А Євангельське читання розповідає про те, як біля гробу Спасителя було поставлено римську стражу.

Літургія Великої Суботи, яку відправили сьогодні, поєднується з вечірнею. Ця служба наповнена хрещальною тематикою. В давнину переважно цього дня хрестили дорослих, які впродовж Великого посту проходили інтенсивний курс підготовки (катехизацію) до цього таїнства.

Про хрещення говориться також в апостольському читанні цього дня. Це уривок з послання до Римлян: “Браття, усі ми, що хрестилися у Христа Ісуса, у смерть Його хрестилися…” Далі замість “алілуя” співають стихи 81-го псалма “Воскресни, Боже…” – і у цей час духовенство переодягається із темних одеж у світлі та починається воскресна тематика. Євангельське читання з останньої глави Євангелія від Матфея розповідає про пусту гробницю на світанку першого дня після суботи та про явлення воскреслого Спасителя.

Страсний тиждень день за днем: Один коментар

  1. Дякую за детальне пояснення служб страстного тижня, за нагадування історії страждань Христових . За цю можливість хоча б віртуально бути з громадою вірних.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *