Митрополит Олександр і отець Андрій взяли участь в обговоренні перспектив єднання українського православ’я та ролі в цьому Константинополя

10 червня в столичному “Українському домі” відбулася Міжнародна науково-практична конференція “Константинопольський Патріархат в історії України”, а також презентовано Київське Богоявленське ставропігійне братство, відроджене з метою конституювання єдиної помісної Церкви. В роботі конференції взяли участь митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр і клірик Спасо-Преображенського собору протоієрей Андрій Дудченко, а також науковці, представники різних українських церковних юрисдикцій, державні службовці, закордонні гості тощо.

conf_Kiev-Konst_3

Митрополит Олександр виступив з доповіддю “Участь Константинополя у розв’язанні сучасної канонічної кризи у православ’ї в Україні”. Владика засвідчив різне ставлення Російської і Константинопольської Церков до “української проблеми”. На його думку, вилучення українського питання з порядку денного Всеправославного собору, що скликаний на 19 червня на Криті, не значить, ніби Константинополь вважає це внутрішньою справою Московського Патріархату. Митр. Олександр також нагадав про програмну промову патріарха Варфоломія на Софійській площі в Києві в липні 2008 року, коли Україна була буквально за крок до “другої канонічної” Церкви. Патріарх Варфоломій тоді назвав приєднання Київської Митрополії до Москви у 1686 році “анексією”, а також окреслив канонічні повноваження Вселенського престолу і визначив еклезіологічну позицію Патріархату стосовно України, чим обґрунтував можливу участь Константинополя у вирішенні українського церковного питання.

conf_Kiev-Konst_4

За спостереженням митр. Олександра, тим, хто вихований у традиціях Руської Православної Церкви, буває важко зрозуміти логіку ієрархів Константинопольського Патріархату. Доповідач окреслив три чинники, які безумовно враховує Фанар щодо України. Це позиції: 1) помісних Церков (включно з РПЦ); 2) представників православної церковної спільноти України (разом УПЦ, УПЦ КП та УАПЦ) та 3) української держави.

Питання про канонічний статус і адміністративний устрій Церкви в Україні (автокефалія, автономія чи нинішній статус УПЦ як самокерованої Церкви в складі МП) в умовах церковного розділення набуває “виразного етичного і пастирського значення”, зазначив митр. Олександр. Він також нагадав про бажання покійного митрополита Володимира (Сабодана), щоб УПЦ здобула власну суб’єктність у сім’ї Православних Помісних Церков.

conf_Kiev-Konst_2

Протоієрей Андрій Дудченко на одній із секцій конференції говорив про погляди покійного архієпископа УПЦ в США Всеволода Майданського на шляхи до церковної єдності. Він нагадав, як у 1997 року владика Всеволод сприяв об’єднанню УПЦ в Америці (яку він тоді очолював і яка вже була в юрисдикції Константинополя) та УПЦ в США в одну юрисдикцію. Заради об’єднання він відмовився від предстоятельства та очолив Західну єпархію об’єднаної УПЦ в США в єдності з Константинополем. Це гарний приклад для наслідування церковним ієрархам, які дійсно бажають церковної єдності, наголосив доповідач.

Отець Андрій також розповів, як, заради того щоб сприяти зближенню церков, владика Всеволод прийняв рішення не приймати до своєї єпархії парафії чи священиків інших американських юрисдикцій, мріючи не про переходи окремих осіб чи груп, але про зближення саме церков як свого роду корпорацій.

Заради єднання церквам варто іти на поступки, застосовувати найбільшу “ікономію”, зазначив доповідач. Це може бути прийняття двох паралельних юрисдикцій, як це було з сербською діаспорою в США; це може бути попри літургійні чи навіть певні догматичні (!) розбіжності, як це було під час прийняття до юрисдикції Константинополя греко-католицької Карпаторуської єпархії в США у 1938 році. Владика Всеволод свідчив, що коли минуло понад 50 років, стало зрозуміло, що Константинопольський патріарх Атенагор вчинив правильно: “оскільки ті відмінні вчення і практики зникли, безболісно і природно, без чиїхось наказів”. Ієрарх УПЦ в США ставив це прикладом ікономії “без завдання подальшого духовного болю вже пораненій Церкві”. Якщо ми прагнемо примирення, то маємо бути готовими прийняти один одного та примиритися з багатством нашого розмаїття, зазначив доповідач.

Більш повний репортаж про конференцію читайте на сайті “Релігія в Україні

conf_Kiev-Konst_1

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *