Той, хто віддає любов

Про життя святого Миколая збереглося небагато історичних відомостей, проте його шанують в усіх християнських країнах. Святий, який став прообразом Санта Клауса та Діда Мороза, відомий також під іменами Міклаш, Йолупукі, Сантаклос, Фадер Крісмас, Пер Ноель та Сінтер Клаас. Своїм патроном його вважають не тільки в італійському місті Барі, де перебувають мощі святого, а й у європейському Амстердамі та колумбійському Барранкільї.

Найкращий доказ святості — визнання люблячого серця. Саме за любов, звернену до всіх без винятку, шанують та люблять святого Миколая. Справжня любов викликає любов у відповідь.

Миколай народився у 270-286 рр. у місті Патара провінції Лікія на території Малої Азії. Тепер це Туреччина. Батьки-християни виховали сина у вірі. До речі, за переказами, його охрестили невдовзі після народження, що у ті часи було не так поширене. Більшість християн приймали Хрещення у дорослому віці. Так, наприклад, святий Григорій Богослов, син єпископа (також святого) прийняв Хрещення вже після закінчення курсу вищої освіти, у тридцять років.

Ставши священиком, святий Миколай застав останню добу гонінь на християн. Період правління імператора Галерія у східній частині Римської імперії, де жив св. Миколай, став найдовшим періодом переслідування християн (303-311 роки). Згодом, коли гоніння стихли, чисельність християн значно зросла. Перед Церквою постала необхідність опікуватися новими християнами, вчити їх та відправляти богослужіння у нових громадах. Саме у ці часи Миколай, який жив тоді у місті Мири, був висвячений на єпископа. У ті часи єпископа, як правило, обирала християнська громада міста. Обрання святого Миколая на єпископа свідчить, що вже тоді його поважали та любили, і це було результатом його благочестивого життя.

Ставши єпископом, Миколай отримав доступ до значних коштів, які жертвували на церкву. Він використовував їх не для свого збагачення, а для допомоги бідним та нужденним. На відміну від тих, хто розповідає про свої справи, Миколай ніколи про це не говорив. Він робив людям добро, навіть коли вони цього не просили, навіть коли він випадково дізнавався про їхнє горе чи нужди. Він завжди все робив за правилом «коли робиш добро – не чекай подяки».

За часів імператора Костянтина, коли Церква шивидко “звикла” насолоджуватися миром після трьох століть гонінь, серед християн виникли суперечки про те, ким був Ісус Христос. Що значить вислів “Син Божий”? Чи можна поставити між Ним та Богом-Отцем знак рівняння? А може, Він є не Богом за сутністю, а тільки найвищим Божим створінням? Суперечки охопили всю східну частину Римської імперії, докотилися й до західної… Тоді імператор Костянтин і скликав Перший Вселенський собор. Імператор бажав, щоб єпископи дійшли порозуміння та склали “символ віри”, який визнавався б усіма християнами без винятку.

Неподалік від столиці, у містечко Нікея в 325 році зібралися 318 єпископів з усіх кінців східної частини імперії. Були тут і представники Римського папи (Церква тоді була єдиною, не розділеною на Православну і Католицьку). З далекої іспанської Кордови приїхав єпископ Осій — сповідник, який перетерпів жорстокі тортури від римлян-язичників під час гонінь. А от чи був тут Миколай, єпископ Мирейський? Серед підписів єпископів під актами Собору його імені не знайти. Святий Андрій Критський, що жив трьома століттями пізніше, стверджував, що святий Миколай брав участь у Першому Вселенському соборі, під час якого вдарив по щоці свого опонента Арія — головного проповідника ідеї нерівності Сина Божого своєму Отцю. За переказом Андрія Критського, за свій вчинок Миколай був заарештований, але до закінчення собору звільнений та виправданий. А Символ віри, який склали отці Першого Вселенського собору, згодом ще трохи доповнили та до сьогодні співають у церкві за кожною літургією. Син Божий називається тут “єдиносущним” Отцю, тобто таким, що має одну й ту саму природу з Отцем. Син Божий є Богом так само повноцінно, як є Богом Отець. Так вірують усі християни. Так вірував і святий Миколай.

19 грудня (6 грудня за старим стилем) 345 року святитель Миколай відійшов до Господа. День його смерті став днем його пам’яті та одним з найулюбленіших свят. Згодом до житія святого додали декілька розповідей, які засновані на вчинках одноіменного святого — Миколая Пінарського, що жив у шостому столітті.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *