Сходини в небо

Білосніжний Спасо-Преображенський собор, що підноситься над озером парку по вулиці Василя Касіяна в Києві, є природним архітектурним центром сучасного мікрорайону столиці. В той же час він велично виділяється серед урбаністичного пейзажу. Цей собор є однією з культових споруд, що зявились завдяки втіленню духовного пориву та мирських прагнень ТОВ “ТМО “Ліко-Холдінг” – компанії-інвестора.

Усередині собору сьогодні ще висяться будівельні ліси. Річ у тім, що в храмі  продовжуються внутрішні оздоблювальні роботи, і під саму його баню сягають конструкції, на яких протягом дня працює колектив професійних мозаїчників. Вони й втілюють творчий задум художника Юрія Левченка. «Сходини в небо», – так з посмішкою називає він багаторівневі острівці, на яких, по зроблених ним ескізах, майстри копітко викладають масштабні мозаїчні полотна.

Виконані вони у флорентійському стилі, що узяв назву від італійської Флоренції, де майстри першими почали використовувати природний малюнок каменя задля отримання готових картин. За п’ять століть ця техніка майже не зазнала ніяких змін. Вічність – ось те, чим володіє природний матеріал. А мозаїчні картини з каменя володіють однією з найбільш цінних властивостей: вони дійсно не підвладні часу, оскільки фарби каменів не блякнуть, не вицвітають і не обсипаються.

Сюжети, які можна побачити в Спасо-Преображенському соборі, так само вічні: ось – зображення ангелів, один з них розгортає сувій з Місяцем, інший – з Сонцем, а вище над ними, під самісіньким склепінням, незабаром з’явиться зображення старозавітних пророків. Головна композиція, що прикрашає центральну апсиду (сферичну архітектурну форму стіни храму) присвячена Преображенню Господньому, на честь якого і названо собор. Права апсида являє Ісуса Христа і Свв. Костянтина та Олену в оточенні візантійських святих. На лівій апсиді – Божа Матір, яка благословляє князя Володимира і княгиню Ольгу на хрещення Київської Русі.

«Центральна апсида створювалася рік, це дійсно масштабна робота площею 170 квадратних метрів, – розповідає Юрій Левченко.  – Мало того, що техніка мозаїки вкрай складна, оскільки камінь доводиться постійно підкушувати і підколювати, підганяючи під необхідний розмір, і проводячи по ходу корекцію кольору. Потрібно було також врахувати особливості сфери апсиди, і виконувати роботу так, щоб пропорції зображених фігур не були спотворені під час споглядання їх з будь-якої точки приміщення храму».

Як це вдалося – ще один з секретів майстра. Хоча, як зізнається пан Левченко, найскладнішим у величезній роботі став процес виготовлення ескізів на тканині, які необхідно було намалювати у натуральну величину. Так вони і створювалися – в домашній майстерні художника, буквально на підлозі, складаючись з малих шматків у єдине ціле.

Храм XXI століття

За словами художника, незважаючи на не зовсім традиційну для православних храмів, але вдалу архітектуру, йому все-таки вдалося знайти компромісне композиційне рішення, засноване на мозаїчній техніці. Свято-Преображенський собор сьогодні все частіше називають храмом XXI століття, – за форму, звичайно ж. Хоча, за основу його пропорцій узята знаменита Церква Параскеви П’ятниці, що в Чернігові, збудована ще у 1199 році. У соборі на Теремках втілені сучасні рішення, узгоджені з поглядами діючого духовенства. Все задля того, аби людина, увійшовши до неординарної споруди, але з релігійними традиційними зображеннями, відчула духовну піднесеність.

Але не тільки мозаїчні полотна вражають у соборі. Як все частіше відзначають критики і фахівці, об’єм цієї роботи на сьогоднішній день в Києві є найбільшим. Тут все підпорядковано одному стилю – і світлий, з мармуровим різьбленням, іконостас, і мозаїчні ікони святих, і особлива, спеціально виготовлена для обрамлення стін храму, плитка, і навіть незвично високі, майже до склепіння храму, вікна з плетеним орнаментом, що ніби відділяють вірян від зовнішнього неспокійного світу. Відмовившись від традиційного розпису, Юрій Левченко обрав звичний природній матеріал – камінь, мармурову мозаїку, відтінки вибраної колірної гами якої достатньо спокійні і стримані. В той же час мозаїка дуже тепла, вона ємко та цілісно відображає переосмислені художником релігійні сюжети.

Внутрішні роботи, за словами художника, будуть закінчені за півтора роки, ось тоді храм і з’явиться у всій своїй красі. Проте вже в цьому році мешканці Теремків зможуть почути малинові голоси дзвіниці на 54 дзвони, яка зводиться поряд з храмом. Дзвіниця має доповнити комплекс Спасо-Преображенського собору.

Довідка

Юрій Левченко народився у 1956 році. Закінчив Київську художню школу, майстерню монументального мистецтва Київського художнього інституту (нині – Національна Академія образотворчого мистецтва і архітектури). Працював над розробкою ескізів кам’яних рельєфів спортивно-видовищного комплексу «Метеор» в Дніпропетровську, дизайном інтер’єру станції метро «Славутич» в Києві, розписом церкви Святої Трійці в місті Радовіш (Македонія).

Газета «Рідне місто моє» № 16 (209), жовтень 2011

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *